Пригодницька книга для підлітків про пригоди двох дівчат які чарівним образом потрапляють на безлюдний острів, до того переміщуються у часі на декілька століть, у часи піратів. Не варто чекати від пригодницької книги для підлітків якихось точних даних та правдивих історій, точніше не правдивих, а схожих на правду, або трохи логічних. Тому читаючи треба відключити мозок та просто плисти по течії історії.
Так двох подруг – Клаву та Рено які вирішили поплавати на надувному човні батьків заносить у дивний грот, а потім чарівним образом вони опиняються в океан і потрапляють на безлюдний острів де на них чекає скарб, пірати, пригоди, черепахові яйця і т. ін.
Для підлітків норм, для дорослих краще не треба. Мені попалось чудове видання проілюстроване, та навіть з картою, яку можна використовувати… Развернуть
Ця книжка довго валялася в мене в черзі на прочитання, нарешті дійшли до неї руки. Роман справив дивне враження. Він мені не сподобався, але при цьому викликав сильний інтерес. Я очікував чогось схожого на Марселя Пруста, але хоча формально за стилем воно ніби й схоже, теж суб’єктивний потік свідомості, за атмосферою та значенням це щось зовсім інше, може навіть протилежне.
Спершу читати було дуже незвично, і тому цікаво, але стиль швидко набрид і більшу частину книги я ледь продирався через весь цей нескінченний потік асоціацій, допоки, вже ближче до кінця, почав вловлювати смисл алюзій — Беттіна фон Арнім (Адельона), Луїза Лабе, Біблія — й текст почав прояснюватися вже не як дивна сумбурна автобіографічна оповідь із елементами чи то містики, чи то психічних проблем, а як текст про… Развернуть
Ем… Детективно-містична історія із шаховим підґрунтям. Це продовження «Шахматів для дибілів», але не думаю, що я багато втратила не читавши попередні дві частини. В повісті виринає вже знайомий мені доктор Падлюччя. І якщо і «Шидеврах…» він експерт у літературі, тут він виступає визначним шахістом і наставником головного героя – юного володаря коня і пішака Міши. Повість варто читати не задля детектива або шахів, а за для словесних викрутасів, іронічних порівнянь і смачного суржика. Це твір не з ряду «винести щось корисне», це досить легкий текст «поржати». Цитувати можна безкінечно, але в такому разі в цитати піде весь текст :)
Я палко рекомендую «Свиноферму» в якості антидепресанта. Звісно, якщо ви не цураєтеся суржика :)
Непогано, але сухо й мало.... Очікувала більш змістовної розповіді. Таке враження що читала нотатки, яким не вистачає доповнення. А так сподобалось-рідний Київ, знайомі вулиці, будинки.
Нація не піде вже назад!
Я читала цю п´єсу, і думала про те, що якби прийшлося її перекласти, наприклад, на російську мову (та й на будь-яку іншу), я би не змогла. Вірніше переклад просто з´їв би її основний зміст. Отаке воно українське мовне питання. Або Микола Куліш так віртуозно-лінгвістично його поставив, що переклад зробив просто неможливим.
Ох, зовсім не смішна ця комедія! Кумедні моменти, звичайно, трапляються, і кілька разів я навіть сміялася вголос. Але це сумний сміх, той, про який грворять - Крізь сльози…
Мина Мазайло вирішив змінити прізвище. Ну дуже воно простецьке, як на його думку, та й звучить дуже по-українськи, а цю мову він не те що не любить, а люто зневажає. Та й ще ця приставка - Мазайло-Квач. Фу, це вже занадто. То ж відтепер він буде Мазєніним. А що! Звучить!
…Развернуть
ПРИСУТСТВУЮТ СПОЙЛЕРЫ
Скорее всего,на эту книгу я бы и никогда не обратила внимания,если б не список литературы на лето.Решила прочесть,ведь задано.Пошла в библиотеку,взяла.Первый признак , который меня насторожил формат книги:много рисунков,огромный шрифт.Весьма удивилась,но не предала значения.После прочтения осталась неприятно удивлена.Ведь ребятам из повести около 15-16 лет(если они десятиклассники),но любовь и события как будто из детского сада.Довольно много ненужных акцентов на детали(знаки зодиака,а также непонятно для чего рассказали про отца-заробитчанина ).Также судя потому что каждый день им снились сны,то они экстрасенсы.
Довольно бессмысленная книга.Насколько,я поняла нам пытались рассказать о трудностях первой любви в подростковом возрасте,но мне как подростку(13… Развернуть
Так, давайте усе по порядку. У книжці розповідається про хлопчика Клима, який у останній час всього боїться. Ще й інопланетні жаби прилетіли на землю і хочуть її захопити. Ох, не заздрю я йому. Скільки ж у нього усіляких пригод! І моторошних, і страшних, і веселих. Все ж таки йому, напевно, добре, але я не хочу бути на його місці.
⠀
Так тепер про тих жаб. Ці жаби - це і є ті самі синьоморди. Вони прибули на землю з ціллю захватити її та узяти усіх під контроль. Моторошно так? Просто уявіть: ви йдете по вулиці і бачите… блакитну жабу з бластером.
Неожиданно увлекательной оказалась книга. У меня не очень хорошие отношения с украинской литературой, а с современной почти не знакома и долго знакомиться не хотела, а тут вполне себе читаемая книга оказалась. Лет десять назад я была бы от нее в восторге, а сейчас очень отдалилась от мистических переживаний, тем более, что люди реально верят в всякую чушь. Истории о киевском архитектурном треугольнике в центре которого находиться Софийский собор, давно воспринимается многими чересчур серьезно.
Читатель на страницах книги знакомиться с двумя временами и двумя героями, одним из них есть архитектор Вячеслав Городецкий который построил дом с химерами (интересное здание, даже очень, может быть отличной приманкой для туристов). Вторым героем романа является молодой современный студент который… Развернуть
У маленької дівчинки Вітусі є улюблена іграшка, з якою вона грається, ходить у садочок і лягає з нею спати. Ця іграшка – Рожевий Заєць. І він вміє... що б ви думали? – він вміє розповідати історії! Так-так! Цей Рожевий Заєць – живий! Він знає безліч історій, без яких Вітуся вже не уявляє собі вкладання спатоньки. Адже з такими зайчиними історіями завжди не тільки цікаво, а й корисно! Вітуся (а з нею й маленькі читачі) тепер добре знає, що бути несхожим на інших – зовсім не смішно, а просто чудово, що дуже легко перестати боятися темряви чи павуків, що, виявляється, дуже радісно ділитися з друзями смачними цукерочками, що гарні вчинки дуже тішать Ангелика, що треба бути обережним і не робити шкоди, що потрібно чистити зубки двічі на день, а ще допомагати мамі й татові, пожаліти свої… Развернуть
Письменнику, рекомендую проконсультуватися з психіатром, жах! що рекомендується читати на позакласному читанні. Деградуємо.
Я цікавлюсь історією кінематографу, але українською виходить дуже мало літератури на цю тему. Ще менше виходить у нас літератури про історію та теорію кіно, яка була б призначена для читачів, старших за 10 років. Тому, коли я в інтернет-книгарні наштовхнулась на один з останніх примірників цієї книги, то одразу ж її замовила.
Чого я від неї чекала? Хотілось детальніше дізнатись про історію німецького кіно того періоду, суспільні процеси, які воно відображало, а також про його вплив на німців. Крім того, я сподівалась, що знайду тут інформацію про фільми, які захочу переглянути, бо поки моє знайомство з німецьким кінематографом того періоду обмежувалось "Кабінетом доктора Каліґарі", "Носферату", "Метрополісом" та "М-місто шукає вбивцю".
Чи виправдались мої сподівання? І так, і ні.
В… Развернуть
Українізація у 20-х рр. ХХ ст. - тема, повз яку не міг пройти Микола Гурійович Куліш. Той час, коли батьки та діти опинялися (вже не по різні боки війни) на різних сторонах ідеологічної ситуації, породжував часом і такі ситуації, яку змалював у творі автор: батько мріє змінити прізвище, забути про своє коріння (і платить за це чималу ціну), а син щиро закоханий в усе українське, і навіть у дівчатах цінує все рідне, українське. Натомість рідня розривається між "корінням" і "красою", до суперечки долучаються також дальші родичі: дядько Тарас (із Києва) й тьотя Мотя (із Курська).
Пророчі слова дядька Тараса, які справдяться уже по кількох роках і стануть долею самого автора, - це щось особливе в цьому творі. Разом зі словами тьоті Моті, які можна розібрати на цитати, вони є тим, що не дає… Развернуть
Класнюча книжка для малечі, яка не тільки навчить тому, що є різні люди і несхожість на інших - не привід уважати когось божевільним. Невеличкі 15 детективних історій ще й примусять дитячі мізки напружитися, аби самостійно знайти відповіді на поставлені запитання. Таким чином читання не тільки веселе (а веселощів там теж вистачає), але й корисне. Діти сприймають історії на-ура і пропонують такі варіанти, до яких наш негнучкий мозок дорослих не в змозі додуматися.
Усього 72 сторінки у компанії детектива Ниточки - і де гарантія, що вам самим не захочеться відкрити детективне агентство на власному горищі?
Чесно кажучи, від розрекламованої книги Лесі Ворониної очікувала чогось більшого. Здалося, що занадто примітивно, адже динамізм твору тримається саме на тому, що хтось-кудись-чомусь біжить. Така собі пригодницька книга з елементами фантастики. Причому у другій історії (бо у книжці ж одразу дві повісті - Леся Воронина - Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9 та Леся Воронина - Таємне Товариство Брехунів, або Пастка для синьоморда ) занадто багато повторів того, що вже було в попередній серії книзі. Мабуть, для тих, что не читав першої книги серії.
Однак у книзі є чимало того, що сподобалося. Насамперед, пізнавальний елемент. Дитина так чи інак дізнається, що таке "Запорожець", хто такий Анубіс, Гор та вся їхня команда (і не тільки).
Далі - виховний аспект. Ну там всяке… Развернуть
Глава семьи решил изменить фамилию, но есть одна небольшая проблема в виде сына который за украинизацию. Только вот все способы уже исчерпывают себя, даже любовь. Вот только после изменения фамилии может что-то случится не совсем приятное.
Повествование быстрое и динамичное. Всё логически и продумано. Персонажи интересные и живые, но почти не заметно их развитие. Чувств и эмоций никаких не вызвало, а оставило совершенно нейтральное отношение. Слог автора легкий и быстро читается, а язык был сложноват для восприятия. Из-за множества перекрученных слов было не совсем понятно и так просто читать. Написано в виде пьесы, что упрощает намного всё. Идея очень интересная и встречается впервые. Исполнено очень хорошо и показано с юмором. Несмотря на то, что я не сильный любитель истории и всего,… Развернуть
Я очень люблю Городецкого, его здания, мистицизм с ними связанный, его биографию,так что для меня эта книга не стала открытием и главная загадка для меня тайной и не была. Но эта атмосфера старого Киева, так похожа на современный Львов или Черновцы, и она передана просто шикарно и так жаль, что сейчас она куда-то улетучивается...
Теперь прям хочется пройтись по всем этим улочкам и ещё раз увидеть то, что видел и Городецкий сотню лет назад;) А это важно когда книга заставляет действовать, искать, изучать что-то новое!
О чем книга? Да обо всем сразу.
В центре сюжета фигура известно скульптора. Конечно же не обошлось и без женщин. К тому же, если верить автору, жена у Пинзеля была тоже с "изюминкой".
Книги об известных личностях не в виде биографий, а написанные как романы - это прекрасный толчок к изучению уже подлинных биографий. Читаешь такой роман, и хочет потом разобраться, что здесь правда, а что выдумка автора.
К тому же такая биография позволяет глубже окунуться в атмосферу периода жизни главного героя.
Что же касается сюжета этой книги, то, повторюсь, она сразу обо всем. Тут вам и детективы с покушениями на убийство. Тут и о социальном неравенстве. Тут и об желании женщины равных прав с мужчиной.
Но любителям литературного языка в первых главах придется помучиться, чтобы привыкнуть к стилю… Развернуть
Філологічний водевіль "Мина Мазайло" цікавий вже тим, що не може бути перекладеним на жодну мову світу. Гумор у тексті стовідсотково лінгвістичний! Усім філологам присвячується. І не тільки. Адже у сатиричній трагікомедії порушуються архіважливі проблеми для суспільства, сім'ї, народу. Коли примарні переконання затьмарюють істинні цінності в житті кожної людини. Було б дуже смішно, якби від твору ще більше не хотілося плакати. "Мина Мазайло" - п'єса для українців і про українців. Щоб ми не забували, що головне не лозунги, а людяність.
Эта сказка не про далёкие времена, не про неведомые земли, а про нашу современную реальность. Все герои этой сказки - птицы, но они легко могли бы быть людьми. Сама же книга рассказывает нам про молодого голубя по имени Авиа, который живёт в аэропорту, и не может полноценно летать из-за проблем с крыльями. Каждый день он смотрит на самолёты, и мечтает полететь вместе с ними, так-же как они. Но однажды он узнаёт, что эти удивительные самолёты летают не сами по себе, им помогают диспетчеры. И Авиа задумывается, а что бы было, если бы птиц тоже были бы диспетчеры? Так у нашего голубя появилась его мечта. А как он к этому шел, кто ему помогал, и что из этого вышло, можно будет узнать из книжки.
Книжка не только интересная, но и красочная, с красивыми и яркими картинками. Детям она точно… Развернуть
"Кайдашева сім'я" - мій найулюбленіший твір зі шкільного курсу української літератури. Цей шедевр читала ще у школі, а потім перечитувала вже у дорослому віці, отримавши купу задоволення. Яким же було моє здивування, коли я дізналася, що є й комікс за мотивами книги! Звісно, я тієї ж хвилини завантажила скан цього коміксу (нажаль, тираж паперового варіанту вже давно розпроданий).
Читали разом з сином, потрошку привчаючись до рідної класики. Дякуємо Вам, видавництво "Грані-Т" за отриманий позитив!
