5 Мовне питання

Нація не піде вже назад!

Я читала цю п´єсу, і думала про те, що якби прийшлося її перекласти, наприклад, на російську мову (та й на будь-яку іншу), я би не змогла. Вірніше переклад просто з´їв би її основний зміст. Отаке воно українське мовне питання. Або Микола Куліш так віртуозно-лінгвістично його поставив, що переклад зробив просто неможливим.
Ох, зовсім не смішна ця комедія! Кумедні моменти, звичайно, трапляються, і кілька разів я навіть сміялася вголос. Але це сумний сміх, той, про який грворять - Крізь сльози…

Мина Мазайло вирішив змінити прізвище. Ну дуже воно простецьке, як на його думку, та й звучить дуже по-українськи, а цю мову він не те що не любить, а люто зневажає. Та й ще ця приставка - Мазайло-Квач. Фу, це вже занадто. То ж відтепер він буде Мазєніним. А що! Звучить!

Мазайло
— На цвинтарі пам'ятник золотими буквами: "Тут спочиває прах Мини Маркевича".
Мазайлиха
— Мазєніна.
Мазайло
— Або просто: тут Мазєнін...

Та й підтримку він знайшов у вигляді дочки, дружини і … тьоті Моті із Ростова, дружининої сестри.
О, тьотя Мотя із Ростова - це особливий вид нелюбові до української мови і взагалі всього українського: «— Боже!.. По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной.» Ось такі от свєтскіє прілічія.
На противагу їм виступають син і брат Мини, Мокій і Тарас. Та якщо Мокій хоч і виступає за українізацію, та все ж таки він ще й за совєтами тягнеться, то Тарас таки справжній українець. У нього любов не до влади, він за народом і всім, що за ним стоїть.

Скільки років пройшло з часу написання, а питання актуальні і досі. Скільки у нас ще таких мазайлів і готових «піддзявкувати» їм тьоть моть. Є над чим задуматись. І посумувати. Та нація не піде вже назад. Не те що б нікуди… Нема потреби.