Завітавши до бібліотеки за поетичною збіркою, мала сподівання взяти Іздрика, але крім прозових творів нічого іншого не було. Й раптово натрапила на збірку "Радість висоти" Ганни Чубач. Поетеса мені зовсім невідома (та як виявилось пізніше при прочитанні книги, все ж один її вірш я знала - "Найрідніші голоси").
⠀
Ганна Танасівна, уродженка Вінничини, закінчила факультет журналістики у Львові та Вищі літературні курси у Москві. Працювала у редакціях газети "Літературна Україна" і журналу "Дніпро".
З 1971 року вона стає членом Національної спілки письменників України (на той час у Ганни була лише одна поетична збірка "Журавка") за рекомендацією Платона Воронька і Павла Усенка, а у 1997 році її було обрано радником від слов'янських народів на Всесвітній конференції у Вашингтоні.
На вірші… Развернуть
... ! ... !! ... ... ... .. ! ... .. ... !! ... !
Це я до чого... стільки знаків оклику і трьох крапок в одному тексті ще треба пошукати! А у п'єсах Моріса Метерлінка їх чимало...
Все-таки драматичні твори на те і є драматичними (дієвими), щоб дивитись їх театральні постановки, а не читати. П'єса тоді сприймається значно цікавіше, коли перед тобою "наживо" розгортається дія, сама, без твого втручання. Тоді численні знаки оклику і три крапки передаються мовою, інтонацією акторів. При читанні ж всякі там розділові знаки "проскакуєш", не даючи їм можливості виконати як слід своє завдання, справити належне враження уривчастості, недомовленості. У п'єсах Метерлінка, представлених у цій книжці, саме недомовленість, Невідоме і Доля займають важливе місце.
Куплена была по двум причинам: во-первых, на бегу перепутал одного Тарнавского с другим, Юрием, радикальным модернистом (может быть, самым последовательным в укрлите), а во-вторых, потому что книга стоила копейки.
Список авторов солиден, Остап Давидович знал, кого надо читать и переводить, - среди прочего есть, например, третий по хронологии украинский перевод "Бесплодной земли". Чего нет - так это нормальной редактуры: увы, сноски пестрят бессистемно нетранслитерированными географическими названиями, а в списке авторов значится "Дилан Тамас", что уже за гранью добра и зла.
Точно в плюс - Монтале и Сейферт, Роберт Пенн Уоррен, пожалуй, Элиот. В минус - общая бледность многих переводов, без крупных ошибок, но ощутимо сырых и не дающих нужного эффекта даже там, где его нужно было… Развернуть
А я, наприклад, не розумію що саме не сподобалося попереднім рецензентам. Поему читав разом із сестрою, якій тринадцять років (8-й клас), і їй дуже сподобалося, вона була в захваті від мови віршу та його високістю. Сам зараз на третьому курсі філологічного факультету, дуже люблю книжки і можу сказати, що дещо знаюся на ліературознавстві. Провів бесіду з сестрою, і можу сказати, що вона багато що зрозуміла з того, що прочитала, має власну думку щодо цього, коротше - сучасні діти нормально сприймають високу поезію такого плану, а тим паче десятикласники.
Від мене: Вершина поетичної творчості на той період, як була написана. Франко, безумовно, геній слова, попри складність роботи над поемою, деякі перебільшення з історико-релігійною термінологією та деякі метафоричні ускладнення, читається… Развернуть
Дуже тяжко було читати цей твір. Як можно взагалі читати його у 10 класі? Для чого? Такий твір можна читати тільки після 30. Але ж ні це треба включити до обов язкової літератури.
Взагалі все зрозуміло! Так це дуже глубокий філософський твір. Але така література не для всіх.....
