Рецензии на книги — Олег Сенцов

«Жизня» - книга проста. Це просто автобіографічна збірка оповідань простого українського хлопця, кримчанина. Про його дитинство, про школу, про друзів і батьків. Університет. Дорослішання. Про собак (тут я не втрималась, ревіла). Олег чесний, не вигороджує себе. Пише, як було. Коли дорослішаєш, на чотирилапого друга дитинства стає все менше часу. Або ж і зовсім не стає. Тому не варто дітям заводити особистого улюбленця. До цього мають прийти. Мати час, і ще гроші. Але я відволіклась. Олег не вважає себе героєм, він просто не такий, як всі.

Усе життя я хотів бути таким, як всі, але в мене не виходило.

Він просто йшов за покликом серця, просто розумів світ трохи по-іншому, тому й був сам-один десь збоку. Але то не правда, що сам один. З ним були тисячі українців, і білоруси, і росіяни, і…

О романе Сенцова можно говорить кратко, развернуто и затянуто. Кратко - это название рецензии: книга, по сути, это то, как выглядит большинство произведений в тот момент, когда из трясущихся рук автора попадает в холодные пальцы редактора. Развернуто - это ниже Кроме невероятно оригинальной пунктуации и пары дюжин стандартных ошибок образованных негуманитариев (желание писать "не" отдельно от всего, удвоенная, утроеннная и учетверенннная "н", "тся"-"ться" и "тсссссс-ся"), роман сочетает в себе изящество комического исполнения (пусть и набившее оскомину большинству миллениалов, но - это уж не Сенцова вина, а циничного времени, в котором "все уже было") и потрясающее дурновкусие плохо скрытого личного мнения. А как хорошо все начиналось! Нет, не то, чтобы я смеялась взахлеб (читайте -…

Важко об'єктивно казати щось про книгу, написану в умовах срашинського полону. Бо на кожне зауваження: - про прямий, як вугол дома, сюжет; - про картонних героїв - про зім'яту та засунуту брутально у афедрон кінцівку; - про відсутність бодай якихось живих жіночих образів; - про загальну вторинність ідеї; - про сутужний, натягнутий совою на глобус, йумор (бо це саме йумор, а не гумор); от буквально на все це мені можуть відповісти "ну ти ж розумієш, ХТО і ДЕ це написав!"

Розумію, звісно ж. Але ж виходили в багатьох ув'язнених та репресованих хороші (інколи навіть геніальні) книжки. Чомусь із Сенцовим дива не сталося.

Уся цінність книги - виключно зовнішня її історія, тобто постать автора, знакового бранця Кремля, та місце її написання. Всередині - це абсолютно прохідна не надто цікава…

Конечно, мы все уже это где-то читали. Отчасти в историях про Шерлока Холмса, отчасти у Стругацких на их Арканаре, но, в основном, конечно же в похождениях Швейка и немного между строк про трех мужчин в лодке. Ну там у них еще пес был, помните?

Да, вторичность. Да, откровенная гиперболизированная нарочитость. Да, фантазия, под конец, правда, резко свернувшая в такой оголтелый реализм, что отдельные куски можно вне времени прикладывать к любому государству в любой его исторический период и удивляться правдивости слов и свежести красок.

Но все вместе это создает такой буйный и неповторимый аромат и вкус, что книгой наслаждаешься от первой строчки до последней. И да, купите книгу - она действительно смешная.

Олег Сенцов стал широко известным, к сожалению, не своим творчеством. Рассказы читаются легко и приятно. Язык и стиль написания простой и понятный. И написано все как-то честно, без лукавства. Каждый из рассказов - это какое-то воспоминание из детства. Воспоминание переосмысленное и оцененное через призму взрослого человека. У меня все время всплывали какие-то свои подобные воспоминания. Например, глупые правила в школе:

Книги теперь можно было читать по рекомендованным главам, а не полностью. Как можно читать книгу по главам, что вообще тогда в ней можно понять?

Ясно, что человек неординарный и сильный духом. А еще принципиальный:

Важно другое: что с тех пор я ни разу не промолчал, когда кто-то кого-то пытался унизить, и я точно знаю, что никогда не промолчу и впредь.

З часом розумієш ціну книги, яка не вирізняється гострим сюжетом, але має глибину думки, красномовність і силу слова. А ще в нашій літературі так не вистачає справжнього сюрреалізму, так щоб аж до сміху. Всі книги написані одними і тими ж літерами, але велика різниця який розум сотворив цей текст. Є книги - цінність яких розумієш дочитавши останню сторінку. А от Фоліо похвалити не можу - папір світлий, фарба злазить. Я маю сторінку інстаграм silence_v_epokhu_galasu

Хорошо лежать ночью возле костра рядом с близким другом и смотреть на звезды. Хорошо в этот момент отпустить фантазию на волю и, в атмосфере доверия, позволить словам заполнять пространство то иронией, то печалью, то беспричинным весельем. Разговоры по душам под звездным небом с верным другом... Если вы любите такие моменты в жизни, но по каким-то причинам они вам сейчас недоступны, тогда читайте этот роман. В первую очередь это история о дружбе. Два молодых человека покидают пределы привычного мира. За порогом дома их ждут сказочные приключения с молочными реками и кисельными берегами. Но за обильным фейерверком остроумных и веселых сюжетных ходов не замечаешь как сказка превращается в историю о блудном сыне - своевольном, смиренном, глупом, мудром, трагичном, грешном, комичном,…

Замечательная книга автора:душевные, трогательные  истории детства, юности,взросления;друзья, близкие, справедливость и просто ЖИЗНЬ как она есть!! Прочитала незаметно, потому что очень Олег Сенцов- невероятно открытый и сильный человек. Советую!!!!

Я ЧЕКАЛА НА НЕЇ З ВЕРЕСНЯ МИНУЛОГО РОКУ
⠀
Тоді, на зустрічі під час Форуму видавців у Львові Олег Сенцов розповів, що, перебуваючи в російському ув'язненні, написав книгу і планує найближчим часом її видати.
І ось, нарешті, після усіх анонсів та передпродажів, вона прийшла до мене.
⠀
Цікава обкладинка із досі незрозумілою для мене назвою. Багатообіцяючий початок із активним розвитком подій, що постійно тримає в напрузі.
Але...
⠀
Того "вау", що очікувала від цієї історії, я не отримала

Усі ми дуже переживали за долю Олега, слали листи підтримки, думали і бажали йому поскоріше звільнитися. Цю книгу він написав, перебуваючи в полоні. І я вирішила, що купити цю книжку буде важливо і правильно.

Вона містить кілька маленьких автобіографічних оповідань, вони про життя. Про дитинство і юність, дорослі роки. Про батьків, рідних, друзів дитинства. Про те, як дитина хоче собаку, і він стає найкращим другом маленькій людині. Але минають роки і на собаку лишається все менше часу, дитинство закінчується. Думаю, такі вішки були в кожного.

Оповідання відверті й пронизливі. Читаючи, я згадала своє дитинство. В оповіданнях про дитинство Олега вже видно, яким прямим і незламним формувався його характер. Читається дуже швидко, бо обсяг книжки невеликий. Але залишає по собі яскраве…

З часом розумієш ціну книги, яка не вирізняється гострим сюжетом, але має глибину думки, красномовність і силу слова. А ще в нашій літературі так не вистачає справжнього сюрреалізму, так щоб аж до сміху. Всі книги написані одними і тими ж літерами, але велика різниця який розум сотворив цей текст. Є книги - цінність яких розумієш дочитавши останню сторінку. А от Фоліо похвалити не можу - папір світлий, фарба злазить. Я маю сторінку інстаграм silence_v_epokhu_galasu

«Зачем ты живешь? Для чего? В этом, наверно и заключается часть смысла жизни: постоянно ставить перед собой этот вопрос и пробовать находить на него ответ, и как только от начинает проявляться и укрепляться в тебе- спрашивать вновь!»

Так вийшло, що цю книжку, я придбав випадково, бо не було тієї,що я хотів. Пізніше, в день придбання, дізнався, що сьогодні День Народження Олега Сенцова. «Совпадєніє? Нє думаю.»(с)

Про Сенцова зараз багато пишуть, говорять. Я не знав як до нього відноситись, бо не знав, що він за людина. Але завдяки цій книзі, я частково відповів для себе на це питання. У обгортку смішного тут загорнуті роздуми про глибоке і вічне: релігія, кохання, жінки, політика, наркотики. Вустами головного героя до нас говорить сам Олег, і показує нам свою точку зору на ці теми. Із…

Кожна людина думає. Хтось більше, хтось менше, хтось у правильному напрямку, хтось у будь-якому.

От місяць я не могла дотягнутися до цієї книги. Принесла додому – заглядаю, але не відчуваю натхнення до прочитання. От було в мене бачення, що там цілковита політика. Цілковитий – важкий твір на тему – як вижити в цьому суспільстві. От навіть дала на відпочинок знайомій (вони літали в Туреччину )– цю книгу – і при поверненні, вона порадила читати на самоті. Не кажучи, що легко читається. І от нарешті, дійшли в мене руки.

Зовні він був герой, аполлончик, всередині ж був - цілковите лайно в міксері, але сміх видавав його сутність.

Книга розповідає про трьох друзів і три їх бажання. Розповідає, як в житті буває, коли збувається твоє бажання. А ще – про тваринний інстинкт - тих, хто…

«Купите книгу - она смешная» - увидела я на полке в книжном магазине, затем имя автора и подумала- что ж, проверим. Итак, да, она действительно смешная, местами, конечно, потому что свободные от юмора места занимают невероятно простые, но в то же время такие глубокие, искренние и оригинальные мысли автора (ну, или его героя) о прошлом, будущем, политике, Боге, женщинах (вот по поводу женщин иногда обидно было, но это скорее неприятная правда глаза резала):). Словом, что тут рассказывать, читайте, посмеётесь, задумаетесь, и не заснёте на 30 странице описания синих штор, потому что скучно вам не будет. Рекомендую)

М-да, это, конечно, не Пелевин. Не затягивает, постоянное стремление автора писать остроумно - только утомляет. До этого читал рассказики этого автора - совсем другое дело, очень просто, ясно, не претенциозно, о жизни, о себе, об окружающих людях. и лишь иногда спокойные, без нажима и патетики, выводы про жизнь. Ничего особенного в них не было, но дочитал все легко, не отрываясь. Хотелось бы пожелать автору и дальше писать в этом же ключе. Ожидал и сейчас что-то такое, тем более название, "Купите книгу - она смешная", очень подкупает своей простотой, но оказалось читать тяжеловато и через некоторое время пропадает охота читать вообще. Да еще какие-то фантасмагорические персонажи и обстоятельства их сопровождающие. Я бы конечно дочитал, но это же не "Улисс", где дочитать непременно -…