Новинки Натальи Михайловны Лапикуры

А чи може кіт бути детективом? Ще й як може! Він живе у великому старовинному селі Старобелі. Саме через те, що село налічує багато навіть не десятків, а сотень років, тут живуть не лише люди та їхні тварини, а й домовики, мавки, русалки і навіть привиди. Ще й своя чаклунка є — але то окрема історія. Отож, станеться щось дивне у селі, розкажуть про це Мурро, він послухає, вусами поворушить, обов’язково почухає задньою лапою за вухом — це він так думає — і знайде розгадку.

Дивовижні події трапляються у старовинному селі Старобелі. Тут можна зустріти і йєті, і неправильних грибників, і всіляких привидів. Час від часу хтось навіть зникає, а хтось з’являється. Такими подіями можна когось здивувати, та тільки не кота-детектива Мурро. Він разом зі своїми вірними друзями, песиком Гавчиком-Ґудзиком та домовичком Єлпідіфором, всьому знайде розумне пояснення й владнає будь-яку справу. Навіть страшну собаку Баскервілів знайде. Що ж то за страшний собака так лякав онука баби Морозихи? Читайте, то й дізнаєтесь.

У старовинному селі Старобелі раз у раз відбуваються дивовижні події - то Місяць раптом зникне, то чорний археолог ба навіть шпигун раптом з'явиться...Але кіт Мурро - кращий детектив усіх часів і котів - разом зі своїм другом і помічником, песиком Гавчиком-Гудзиком, усьому знайде пояснення, навіть французькій кішці Жоржетті зможе допомогти. Як? Читайте - то й дізнаєтеся.

Напевно, у кожного з нас у житті бувало таке: страшно, страшно, ой, як страшно!.. А потім виявлялося, що насправді — нічого там страшного. Отаке часом трапляється і в селі Старобелі, де разом із своїм другом і помічником, песиком Гавчиком-Ґудзиком, живе кіт Мурро найкращий детектив всіх часів і котів. Тож якщо часом хтось із сусідів галасує: «Злочин, злочин, стр-р-рашний злочин!» — Мурро вислухає, але потім і вусом не поворушить. Тільки пирхне: — Та який там злочин! Звичайнісінька придибенція.

Як приборкати школяра-шантажиста? Як не піддатися на хитрощі підозрілих фірм, що ошукують клієнтів? Як розпізнати афериста, який прикидається державним працівником? Для цього не конче потрібно бути дорослим, достатньо вміти мислити логічно й нестандартно – як Лесь і Богдан, герої повісті чудового письменницького подружжя Валерія та Наталі Лапікур.

«Наступна станція — смерть» — це черговий том книжкового-кінематографічного проекту «Інспектор і кава» або «Київський детектив у стилі ретро». Від моменту виходу в 2001-му році перших книг серіалу його герої здобули велику популярність не лише серед читачів — шанувальників детективів, а й ожили на телеекрані у кінематографічній версії проекту і були відзначені нагородами не тільки на конкурсах друкованих книг, а й на престижному Міжнародному фестивалі DetectiveFEST.
Події, описані в обох повістях, що увійшли до цього тому, мають під собою реальну основу і реальних прототипів. Більше того — так склалося, що обидва автори були мимовільними свідками деяких епізодів: наприклад, жертву-транзитника, котрий, очманілий від підсипаної отрути бродив територією аеропорту, а всі приймали його за п’яного.
Герої серіалу — старший інспектор Київського карного розшуку Олекса Сирота і його вчитель та наставник, ветеран міліції на прізвисько Старий — знову долають не лише об’єктивні складності розслідування таємничих убивств, а й шалений опір ревнителів «високої радянської моралі» із тодішніх компартійних органів.

Данною книжкою Наталя та Валерій Лапікури розпочинають власний новітній серіал - «народна детективна проза». У ньому переплелося багаторічне розслідування реального кримінального злочину, що стався колись в одному з райцентрів Вінницької області. В серіалі ннародна детективна проза» сплелися в’їдлива сатира на те, що зараз відбувається у нашій багатостраждальній неньці Україні під прикриттям так званої виборчої політичної кухні з багатолітнім розслідуванням реального злочину криміналу.

Чергова розповідь кіно-книжкового серіалу «Київський детектив у стилі ретро» чи «Інспектор і кава» — детектив «В Багдаді все спокійно». Як і в минулих творах, дія даного роману відбувається у 70-х роках попереднього XX сторіччя в Києві. Основні персонажі твору — підполковник Іван Борисович, прізвисько якого Старий, та його учень і підлеглий капітан інспектор карного розшуку столичної міліції Олекса Сирота — зіткаються із жорстокими та загадковими вбивствами, яким навіть ветерани кримінального розшуку не змогли згадати аналогів. І ще одна дивина: КДБ на цей раз демонстративно самоусунувся, хоча звичайно пильно контролює всі розслідуваня резонансних справ криміналу міліцією.
Миттєво по закінченню справи навіть спогади про неї у звітах міліції були засекречені з усією суворістю. Матеріали слідства були частково знищені, а все інше було вивезено в Москву, де в бездонних архівах союзного МВС вони й зникли. Отже, знаменитим письменникам з України Наталі та Валерію Лапікурам, авторам твору довелось відтворювати у прямому розумінні даного слова по крихтам складну картину цих вже неблизьких подій.

Головний герой — інспектор київського карного розшуку Олекса Сирота, як і решта персонажів, не вигаданий. Всі вони жили і займалися своїми справами в столиці радянської України в 70-х роках минулого століття. Це були часи, коли принаймні краща частина радянської міліції намагалася чесно виконувати свій обов’язок захисту простої людини від злочинців. І не їхня провина, що слово «мент» із напівжартівливого нині перетворилось на грубу лайку.

Відомі українські тележурналісти, а нині — науковці Валерій та Наталя Лапікури, широко знані своїми сенсаційними телевізійними проектами «Акценти», «Югославія, мертвий сезон», «Осінь політиків», продовжують дивувати своїх шанувальників. У ваших руках третя книга багатотомного серіалу «Інспектор і кава». Автори визначили цей жанр, як детектив у стилі «ретро». Головний герой серіалу — капітан міліції Олекса Сирота — служив у Київському карному розшуку в 70-х роках вже минулого століття. Це були часи, коли чесний міліціонер перебував під жорстким контролем компартійних органів, прокуратури і кадебе. Прагнення реального прообразу героя бути…

Відомі українські тележурналісти, а нині — науковці Валерій та Наталя Лапікури, широко знані своїми сенсаційними телевізійними проектами «Акценти», «Югославія, мертвий сезон», «Осінь політиків», продовжують дивувати своїх шанувальників.
У ваших руках друга книга багатотомного серіалу «Інспектор і кава». Автори визначили цей жанр, як детектив у стилі «ретро». Головний герой серіалу — капітан міліції Олекса Сирота — служив у Київському карному розшуку в 70-х роках вже минулого століття. Це були часи, коли чесний міліціонер перебував під жорстким контролем компартійних органів, прокуратури і кадебе. Прагнення реального прообразу героя бути порядним слідчим коштувало йому життя.

Валерій та Наталя Лапікури — в недавньому минулому популярні журналісти-політологи телеканалу УТ-1 (програми «Акценти», «Югославія, мертвий сезон», «Осінь політиків») дебютують у новому для них жанрі — детектив у стилі «ретро». Це перша книга багатотомного серіалу «Інспектор і кава». Інспектор Київського карного розшуку Олекса Сирота — не вигаданий персонаж. Офіцер з майже таким прізвищем, давній друг авторів, справді працював у столичній міліції в 70-ті роки тепер уже минулого століття. Це були часи, коли, за всіх гримас соціалістичного ладу, міліція, в йсякому разі, краща її частина, чесно виконувала свій службовий обов’язок захисту простої людини від зазіхань злочинного світу. І не провина Олекси Сироти, що нині слово «мент» з напіжартівливого перетворилося в лайку.

Інспектор Сирота (точніше його прототип) трагично загинув наприкінці 70-х. Його друзі — Валерій та Наталя Лапікури — воскресили інспектора в своїх книгах.

Валерий и Наталя Лапикуры – в недавнем прошлом популярнейшие журналисты-политологи телеканала УТ-1 (программы «Акценты», «Югославия. Мертвый сезон» и др.) дебютируют в новом для них жанре – детектив в стиле ретро. В ваших руках – первая книга многотомного сериала «Инспектор и кофе». Точнее – авторский перевод украинского оригинала для русскоязычного читателя.
Инспектор Киевского уголовного розыска Алексей Сирота – не вымышленный персонаж. Офицер с почти такой же фамилией, давний друг авторов, действительно работал в столичной милиции в 70-е годы теперь уже прошлого столетия. Это были времена, когда при всех гримасах социалистического строя милиция, во всяком случае, лучшая ее часть, честно исполняла свой служебный долг по защите простого человека от посягательств преступного мира. И не вина Алексея Сироты и его коллег, что нынче слово «мент» из полушутливого превратилось в бранное.
Инспектор Сирота (вернее, его прототип) трагически погиб в конце 70-х. Его друзья – Валерий и Наталя Лапикуры – воскресили инспектора в своих книгах.
Авторский перевод.

Не лише письменники-фантасти, а й чимало вчених вірять, що крім того світу, в якому ми всі живемо, існують інші світи. В чомусь вони не відрізняються від нашого. А в чомусь...ну, інші, та й годі. Часом вони перетинаються з нашим, реальним світом, і тоді діється щось неймовірне. На рівному місці чи в чистому морі, небі зникають поїзди, краблі з пасажирами та екіпажем, літаки і звичайнісінькі перехожі. Дехто з них за деякий час повертається і розповідає дивовижні історії, яким лише в останні роки почала давати віру наука.
У повісті-фентезі подружжя письменників Валерія та Наталії Лапікурів якраз і йдеться про карколомні пригоди сучасного українського хлопця-підлітка, котрого затягло в один із таких віртуально-паралельних світів.

Ця книга не лише для шанувальників фентезі, а й для всіх, хто вірить, що у нашому, не завжди зручному для життя сьогоденні можна знайти не те що двері, а навіть браму до Чарівної України.