Рецензии на книги — Василий Стус

Свою розвідку автор починає словами: "Йому судилася доля генія". Для В.Стуса пізнання феномену Тичини було передовсім важливим з моральної точки зору, бо всі митці того часу були сповнені якогось надзвичайного і несвідомо делікатного ставлення до поета з тонкими рисами обличчя:

Пам'ятаю, в дверях хтось довго, навіть неделікатне довго комусь давав дорогу. Спочатку в свідомості зафіксувалось, що так робить Тичина, а вже потім — що це він і є....Пам'ятаю, Тичина сказав кілька слів — досить невлад. Було враження, що до нього особливе ставлення — як до дитини або зовсім уже старої людини, якій вибачають і не таке. Був повен здивовання, що ця жива мумія розмовляє.

Стусу, з його живим і допитливим розумом, необхідно докопатись до причини сходження цього генія з його надзвичайно високого…

"Не погоджуюся з вами, що Тичина "перевівся", - писав Микола Хвильовий до Миколи Зерова десь на початку 20х (1923? раніше? пізніше?). - Тичина переживає зараз перелом - це так, але казати, що він перевівся, не можна. Дещо і мені не подобається з його останніх поезій, особливо не подобаються ті місця, де пахне агіткою, але - я гадаю - це тимчасове явище в його творчості".

У 1933 р. Хвильовий вкоротив собі віку. Після поховання, Тичина - колишній співець Соняшних кларнетів, а на той час вже співець Партії - написав Лідії Папарук: "Лежить він усміхнений, жовтаво-червоно-спокійний. А сонце як на зло..."

Тичина був генієм. Найгірше, що могло статися з ним за життя - то самоцензура (і воно сталося); ... після смерті - сентиментальність, якою грішать ледь не всі укладачі біографій, що виводять…

Зі мною стався Стус. Він глибоко відгукнувся, вразив своїм словотворенням. А ці екзистенціальні теми стали для мене поряд із Кафкою і Камю. Недарма останнім захоплювався сам поет.

Ви просто відчуйте ці рядки:

"Дерева в маячні
дощу об шиби, об ключини губ
і ув сліпе - від мороку - мигтіння
загуб і злетів,злетів і загуб.
Тягучий стогін горбиться таємно,
аж губи об промінь обпалю.
Скоромно, скромно, безсоромно, чемно
гріха червоний дзбанок пригублю.
На покуті спокійно. Дотліває
ясна свіча. Отак і ти згоряй.
Ще маячна долоня сновигає,
та тільки серце звомплене не знає,
що з нас раніше - здрастуй чи прощай."

Феноменальний талант, понівечений колесами режиму, що пантрував, наче крук, за всіма "інакодумцями".

І саме зараз для мене те, що було звичайним під час вивчення шкільної програми і не сприймалось…

Яким чином людина стає добровільним мучеником за свої переконання, за свою країну, за свою мову? Як це стається: одразу чи поступово людина приходить до цього? Що саме спонукає її – випадок чи закономірність? Яку роль у цьому відіграє виховання та дитячі роки? Прочитавши вибрані твори Василя Стуса, його статті та листи, складається враження, що ця геніальна людина від самого народження всотувала в себе доброту та чесність матері, ніжність та красу природи, велику любов до Батьківщини... Маленький Василько тяжко працював. Так тяжко, що „жили мало не лопали”. Ріс у великій бідності, голодував, не мав найнеобхіднішого. На його очах загинув старший брат, який підірвався на міні у 1944 році. Проте важке життя не зробило з Василька черствої та байдужої людини. Навпаки, хлопчик ріс дуже чуйним,…

Первая книга, купленная после бегства из родного Донецка и начала его оккупации российскими войсками. В школьные годы нам, к сожалению, практически не рассказывали о великом соотечественнике и ничего, кроме памятной доски на филологическом корпусе университета не напоминало о его творчестве, настолько актуальном в наши дни.

"Смолоскип" выпустил прекрасное издание, включающее основные стихи и критические произведения поэта. Особняком стоят записи "Из лагерной тетради", написанные в мордовском лагере, изначально изданные за рубежом. Они доступны в русском переводе и достойны стоять среди ключевых памятников преступлениям советского режима. До получения Нобелевской премии поэт не дожил, скончавшись в карцере лагеря Пермь-36 во время голодовки. Особенности его кончины, описанной другими…

Хотелось бы сказать пару слов от себя: диск был пока издан ограниченным тиражом. Копии диска разосланы всем, кто принимал участие в его создании и, конечно, родственникам В. Стуса. Часть тиража (чуть больше половины) отправлена на родину В. Стуса, другая - передана Мемориальному центру истории политических репрессий Пермь-36. Небольшое количество дисков были розданы людям, пришедшим на презентацию этой аудиокниги в рамках форума "Пилорама-2012". Одну из копий этого диска я выложила в интернет для того, чтобы более широкий круг людей мог с ней ознакомиться.

Диск уникален и тем, что это первая аудиокнига со стихами Василя Стуса, переведенными на русский язык. Авторы проекта, к слову, энтузиазма не теряют и полны желания продолжать переводы и озвучку и радовать нас новыми аудиокнигами с его…

Улюблені вірші зі збірки:

У Стуса поезія важка. От саме так: не складна, а важка. Вся збірка наскрізь промокла від тривожної екзистенціальної філософії. Кожен рядок треба читати повільно і вдумливо, якщо інакше, то навіть не варто брати до рук – не отримаєш нічого

Хто він, той Павло Тичина? Антитрагічний герой чи найболючіша поразка культурного відродження України початку 20 ст.?
Що то за життя, страшніше за раптову смерть?
Що то за втрачена доля, віджита до останнього дня?