Лучшие книги Оксани Луцишиної

Ця книга піднімає дражливу і неоднозначну тему соціального сирітства як наслідку трудової міграції і, в ширшому розумінні, комунікаційної прірви між батьками та дітьми. Оповідання мало кого залишать байдужим. Тому що вони написані чесно. Більшість авторів є батьками і знають, що це таке – бути далеко від своєї дитини. Книга нікого не поверне з-за кордону. Однак вона починає озвучувати для суспільства цю гостру проблему. А говорити – значить шукати шляхів її вирішення.

«Іван і Феба» — роман Оксани Луцишиної, дія якого розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності.

Після навчання у Львові та участі у Революції на граніті Іван повертається в рідний Ужгород, де одружується з поеткою Марією, що називає себе Фебою.

Львів та Київ — міста з бурхливим політичним життям, Ужгород натомість вирізняється дещо гротескною атмосферою патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи. Тут легко обійтися без спецефектів із горору чи трилера: сама реальність повсякденного життя підказує ходи, які за напругою можуть посперечатися з творіннями Кінга або Кустуріци.

«Лялька. Оповідання про дитинство» — збірка короткої прози сучасних українських письменників. Ці твори — яскраві та щемкі, ніжні, а часом й болісні. Вони про світ дитинності, коли все бачиться й сприймається так по-особливому.

13 різних історій про час і стан, коли лялька — найліпша приятелька, дерева високі-високі, а звичайні речі перетворюються на казкові.

Оксана Луцишина, дослідниця творчості Бруно Шульца та Вальтера Беньяміна, авторка кількох книг віршів та збірок малої прози, у своєму другому романі розповідає пронизливу історію про любов і вигнання. Йора зустрічає Себастьяна – і саме з цієї зустрічі починається її інше, справжнє життя. Ключем до роману «Любовне життя» є, зокрема, колода карт Таро, але водночас це реалістична сюжетна «емігрантська» проза з виразно окресленою соціальною проблематикою. Ця іронічна і ніжна, інтелектуальна і романтична, майже невигадана і абсолютно фантастична історія з флером м’якого гумору і немилосердного сарказму гарантовано подарує вам радість, задоволення від читання і навіть трохи катарсису.

Назва збірки невипадкова: почуття, емоції, враження – все, що поетка нанизала для ліричного намиста, – народилося в США, де вона, корінна українка, мешкає вже багато років. Американський ритм життя, американські люди, і, зрештою, любов – усе це прозирає на нас зі сторінок книги. І хоча в цій «американськості» нібито й відчувається деяка зверхність, нахабність, у дечому – манірність, проте авторка дивиться на все крізь шпаринку власної душі. Тому й перед нами її життя постає у світлі внутрішніх переживань. Тому й написана книга як верлібрами, так і не верлібрами – адже душевні порухи можуть бути якими завгодно.

Оксана Луцишина дає можливість читачу зануритись у жіночу сутність глибше, здається, ніж це взагалі можливо. Пристрасно, відверто, часом аж до жорстокості, молода авторка подає фотографію жінки «зсередини», змальовує певний екзистенційний шлях через призму ключових символів, таких як батьки, шлюб, дитина, чоловік-як-дитина, примирення із віком тощо.

Роман Оксани Луцишиної — це триєдина оповідь про любов. Троякість ця виражена у декількох сюжетних лініях, що розгортають перед читачем історії трьох дівчат. Юля, тендітне дівча з бідняцької сім’ї, проходить пекло вуличних поневірянь і відчуває себе залишеною і непотрібною навіть собі. Таня, випускниця філологічного факультету, якій набридла нудна робота в банку і розмови про «дівчину на виданні», рятується фантазіями про свій роман-бестселер. Юнона, за незвичним ім’ям якої читач відразу ж потрапляє з ординарного колориту провінційного містечка в екзотику флоридських боліт, кидається у двобій з авторитарним батечком-мафіозі. Й у долі всіх…