Автор
Оксана Луцишина
  • 7 книг
  • 1 подписчик
  • 81 читатель
3.7
78оценок
Рейтинг автора складывается из оценок его книг. На графике показано соотношение положительных, нейтральных и негативных оценок.
3.7
78оценок
5 27
4 23
3 17
2 6
1 5
без
оценки
7

Оксана Луцишина — об авторе

  • Родилась: 1974 г. , Ужгород
Я — Оксана Луцишина или представляю её интересы

Биография — Оксана Луцишина

Оксана Луцишина – поет, прозаїк, перекладач.
Закінчила факультет романо-германської філології Ужгородського державного університету за спеціальністю „англійська мова“ (1991). В університеті Південної Флориди здобула ступінь магістра: з французької літератури і жіночих студій (2006). Тепер живе і працює в США, де викладає іноземні мови.

КнигиСмотреть 7

Библиография

1997 - Усвідомлена ніч
2000 - Орфей Великий
2007 - Не червоніючи
2007 - Сонце так рідко заходить
2010 - Я слухаю пісню Америки
2015 - Любовне життя

Титулы, награды и премии

Літературний конкурс «Гранослов»
Літературний конкурс «Привітання життя»
Лауреат премії «Благовіст»

Премии

РецензииСмотреть 6

SaganFra

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

7 июня 2016 г. 09:14

204

4

Современная украинская писательница Оксана Луцишина автор нескольких поэтических сборников, рассказов и двух романов. Писательница получила образование в Соединенных Штатах Америки и сейчас преподает в одном из американских вузов. Может быть, поэтому ее творчество с легким «иностранным» флером. В нем нет привычного для современной украинской прозы погружения в спорные моменты истории, острого трагизма и чрезмерного драматизма.

Второй роман автора «Любовне життя» можно смело считать эмигрантской прозой. Место действия – небольшой безымянный городок в Южной Флориде. Главная героиня романа, Йора, - эмигрантка из Украины, ее подруга и одновременно соседка, Инга, тоже. Вместе они снимают небольшую студию, делятся своими печалями и радостями. Йора и Инга – зеркало и «исповедальня» друг для…

Развернуть

4 ноября 2013 г. 18:58

1K

5

Від кожної розповіді в цій книжці в мене мороз йшов по шкірі. Проблема заробітчан у нашій країні - це величезна біда, і вирішення їй не видно. У надії на краще життя для своїх дітей, матері, батьки їдуть світ за очі і роками, десятиліттями можуть не бачити своїх нащадків. Так, в останні роки з'явився скайп, він полегшує спілкування між країнами, але ж проблему не вирішує. Діти ростуть без виховання, без нагляду і контролю, ніхто не може дати їм поради та направити на вірний шлях. За вибудуваними маєтками, євроремонтами, машинами, новітніми девайсами ховаються скалічені, зруйновані долі. Найгурше те, що якщо навіть заробітчани і повернуться додому - тут вони вже нікому не потрібні. Місяць, максимум два, і мати, яка важко гарувала на чужині, вже заважає своїм домашнім. Забаганки у них…

Развернуть

ЦитатыСмотреть 11

Кураторы1

Поделитесь