Рецензии на книги — Евгений Положий

Навіть не знаю. У тім і «загвоздка» оповідань, що вноді автору не вистачає об‘єму (на думку читача, звісно), щоб йогоправильно зрозуміти. Чому обраний? Тому що закоханий у життя? Тому що підмічаєш деталі, які інші не бачать? Та ні. Герой просто вирішив, що бувають дні, коли ти стаєш обраним. Навіщось. І подарував собі декілька таких днів. Одне, що мені сподобалося, це опис хмаринок. Я сама іноді так бавлюся.

Даже не знаю. В том и загвоздка рассказов, что иногда автору не хватает объема (по мнению читателя, конечно), чтобы его правильно понять. Почему избран? Потому что влюблен в жизнь? Потому что подмечаешь детали, которые другие не видят? Да нет. Герой просто решил, что бывают дни, когда ты становишься избранным. Зачем-то. И подарил себе несколько подобных дней. Одно, что мне…

Не знаю, хто сказав, але сказав чисту правду - всі ми родом з дитинства. Досвід, враження, емоції, пережиті в юному віці супруводжують нас по життю, впливаючи на рішення, які ми приймаємо будучи дорослими і свідомими. Саме про це, як на мене, книга Євгена Положія "По той бік Пагорба". Доля боксера на прізвисько Вуж склалася не дуже добре - в кар"єрі не довелось здобути омріяних досягнень, сім"я розпадається, ще й перед вирішальним боєм у особистий простір вриваєтьсч вітер з минулого, що підіймає хвилю приємних і болючих спогадів. Саме моменти, де герой згадує свої літні канікули в селі, мені видались найяскравішими. Дід, що беззастережно вірить у внука; перше кохання і перші суперники; вибір і зрада; футбол на пагорбі й полуниці із чужої грядки... Нікому нічого не нагадує? Цікава також…

Книга основана на реальних розповідях бійців, які змогли визволитися із Іловайського котла. Деякі розповіді дійсно шокують, оскільки не можеш до кінця осмислити, що це дійсно відбувалося у 21 столітті на твоїй рідній землі. Автор зміг передати усі думки, весь біль і напруження головних героїв. Дану книгу потрібно давати читати в примусовому порядку усім високопосадовцям та генералам, щоб в майбутньому не було такої великої кількості безглуздих смертей.

Эту книгу нельзя читать в депрессии, потому, что безысходность жизни, описанная в ней, эту депрессию только усугубит. Горькая правда о наших реалиях.

Книги, которые мир называет аморальными, - это книги, которые демонстрируют миру его позор. (Оскар Уайльд, "Портрет Дориана Грея")

Никогда не понимала, как относиться к произведениям вроде "Риб'ячих дітей". С одной стороны – много чернухи: священник – гомосексуалист, мэр – бандит и живодер и т.д. и т.п. С другой стороны – это, к сожалению, реалии украинского государства. И не Евгений Положий виноват в том, что вот такие вот в этой стране депрессивно – чернушные реалии. В подобных произведениях не спрячешься от жизненных неурядиц, нееет, они наоборот действуют на сознание человека и гражданина этого государства как соль действует на рану - разъедают мысли до самой их глубины, заставляют вместе с автором думать и переживать, как отчего и почему так все происходит. Что по - настоящему…

Ти або на цьому боці, або на тому. І третього не дано. І життя щодня кидає тобі виклик, спокушає. Та ще й як! І противники твої змінюються, і зрештою найнебезпечнішим серед них стає твій колишній соратник, з яким ви пройшли вогонь і воду. І ти мусиш або підняти лапки вгору, або продовжити жити так, як жив – із прямою спиною і дивлячись за обрій.

Книга, яка зображує реальність якою гіркою б вона не була. Книга, яка болить. З кожною сторінкою заглиблюєшся в світ героїв і здається, що знаходишся в степу, де небезпека зовсім поруч.

Початок автор зображує спокійне життя пересічного громадянина, який працює на залізниці та бореться в житті за справедливість, за добро.

Книга - про людські почуття, про повагу, про любов, про істину, про історію. А заголом кожен в ній знайде щось своє.

Хочу…

Мэри мечтает создать свой "аеропорт" под названием Семья - стабильный, надежный, со своими традициями и правилами. А Герману в любом аэропорте важна лишь взлетно-посадочная полоса. Его пределом мечтаний является лишь полет... Евгений Положий - главный редактор ведущего сумского еженедельника. Его "Подвальчик редактора" - любимая колонка всей газеты, в которой скептически анализируются события прошедшей недели. Естественно, узнав, что Положий еще и книги пишет, захотела познакомиться с ним уже в качестве писателя. Но разочаровалась. Сам сюжет - довольно посредственный и ценен лишь тем, что в происходящем угадываются сумские события, которые в свое время вызвали резонанс. Много секса, размышлений, душевной пустоты и попыток пофилософствовать. В книге три части. Первая часть написана на…