Лучшая рецензия
Смотреть 1
Я боюся людей. Бо люди більше звірі, ніж самі звірі.
Читати залпом, як пити шампанське, - абсолютно не вийде. Не той ефект, не ті враження. :( Завжди намагаюся читати одну книгу , так мені зручніше, і так звикла. Але, не в даному випадку. Паралельно встигла прочитати ще дві книги – Сєнцова і Алексієвич. І – на десерт повертаюся до Мастєрової. :) Це вже третя книга авторки, що потрапляє мені до рук. І от – враження – особисто для мене – найсильніша книга з прочитаних. От, не пройнялася історією «Сучої дочки» (чомусь не вразила – відчувалася якась фальш)….
Чогось подумав, що людська душа мов полотняна сорочка, - усякий бруд легко пристає. Тільки сорочку випрати можна, а душу ні в якому жлукті не одзолиш.
Виділяю для себе оповідання Вишенька, що невимовно зачепило за живе. Хотілося…
