Валентина Мастерова — о писателе
- Родилась: 1 марта 1957 г. , село Сивки, Украинская ССР, СССР
Биография — Валентина Мастерова
Валентина Миколаївна Мастєрова (1 березня 1957 в селі Сивки) — українська журналістка та письменниця, з 1993 року член Національної спілки письменників України, по 2013 рік редактор газети «Наш край» Чернігівського району.
1974 року закінчила Михайло-Коцюбинську середню школу, рік працювала на Чернігівській кондитерській фабриці кондитером-карамельником. По закінченні радіомеханічного училища при Чернігівському радіоприладному заводі продовжувала трудову діяльність на заводі автозапчастин, фабриці музичних інструментів.
1987 року закінчила з відзнакою факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
З 1987 до 1993 року завідувала відділом сільського…
КнигиСмотреть 6
Библиография
Книги
Так плакало дерево: оповідання. — К.: Український письменник, 1992. — 45 с.
Крила: оповідання ; етюди. — К.: Український письменник, 1999. — 99 с.
Суча дочка: роман. — Чернігів: Чернігівські обереги, 2003. — 208 с.
Смарагд: роман. — Чернігів: Управління у справах преси та інформації, 2005. — 248 с. — ISBN 966-533-288-0.
Мавра: повість. — Чернігів: Русь, 2009. — 148 с. — ISBN 978-966-214-158.
оповідання
Хижаки // Наш край, 2011, 29 жовтня (№ 87-88) — С.8.
Ілля Муромець, богатир Чернігівський // Деснянська правда, 2011, 8 листопада (№ 124) — С.1.
Останній лист // Наш край, 2012, 18 лютого (№ 13-14) — С.1-2.
«Грішниця» вийшла в люди // Наш край, 2011, 16 липня (№ 57-58) — С.1.
Пізнє…
РецензииСмотреть 15
8 января 2021 г. 15:08
596
4.5
- Де знайти справжнє щире кохання? - В материнських очах.
Не сказала бы, что книга совсем уж пессимистическая, поскольку в конце аж лицо трескается от радости. Но тот факт, что негатив так и лезет со всех её страниц, неоспорим. Многие из читателей обратили внимание на тяжкую судьбу женщины с бастардом в советском селе. Тема хорошая, но лично мне боль принесла совсем другая параллель - вымирание сёл. Когда я была маленькая, то часто ездила к бабушке в село. Рядом с ним была ферма, где выращивали рогатый скот. Я ходила туда с дедушкой выковыривать из земли шампиньоны, которые очень любили перегной. Телят там уже было мало... Сейчас эта ферма представляет из себя выброшенных на берег сгнивших скелетов китов. Длиннющие и просторные здания заброшены, а крыша на них обвалилась. Работы в…
10 ноября 2015 г. 13:22
2K
5 Щоб зрозуміти, що воно таке, світло,- треба спочатку пізнати темряву
Як легко навішати на людину ярмо. Осудити, обмовити, заклеймити паскудними словами. І рідко хто задумається: чому ж так сталося? А для чого? Є про що поговорити, попліткувати. Можна гордитися собою, адже зі мною таке не станеться, ні-ні-ні. Ой жи ж? Ми всі під богом. Не зарікайтесь.
Це зараз народити дитину без чоловіка не рідкість і не сором. А ще якихось кілька десятиліть тому такий вчинок викликав купу обурень та осуду. Особливо в селі. Бо якщо в місті ти більш-менш можеш загубитись в натовпі, то тут таке не пройде. У селі всі, як на долоні. Отже й відповідати доведется не тільки перед батьками. Прийдеться зважати і на громаду. Зробити нічого такого не зроблять. Але кісточки перемиють, білизну переполощуть до третього покоління. Тепер ти "суча" дочка. Зіпсована дівка, хвойда, простіше…