Тая та Локрин Аркізани – м’юнани. Цей народ може міняти забарвлення та надавати своєму тілові майже будь-якої форми. А ще вони справжні непосидюхи та не дуже люблять слідувати правилам. Звідси і всі їхні проблеми. Цього разу за відсутності свого дядька Емоса Гарпрага, трансформага і вигнанця із м’юнан, вони потрапляють до таємної кімнати (не випадково) та забирають магічне перо (випадково). Ці, здавалося б, дрібниці дають поштовх подіям, які будуть нашаровуватися як сніжний ком. Побоюючись дядькового гніву (не безпідставно) вони тікають до сусіднього містечка, де, ховаючись, спричиняють обвал підземелля, а разом із тим – і вченого Шешила Хруча, який, впавши, потрапляє у річковий потік і… його уносить разом із магічним пером. Тепер Таї та Локрину треба не тільки повернути перо, а й Шешила! Шешил же, у свою чергу, нарешті збагнув таємницю бубулій – водоростей, цвітіння яких спричиняє «Урожайний приплив». А це, вже у свою чергу, хоче використати у своїх злодійських цілях жорстокий правитель Норанії Рак-Ек-Найман.
Скажу чесно, мені важкувато даються книги, в яких герої-діти мужньо вирішують проблеми, які самі ж і створили саме тому, що вони – діти. А дітям властива неправильна оцінка своїх сил, можливостей і знань. Їм властиве спочатку діяти, а потім думати. Їм властиво ділити все на чорне і біле, без нюансів кольорів. Їм властиве вважати, що правильно вчиняти саме так, як вони роблять. Але мені читати це важко, тому, що в процесі читання я постійно борюся із собою, нагадуючи все вищесказане. А хочеться просто насолоджуватися історією!
Трішки дисонувало мені те що у дитячій історії присутні трупи, що розкладаються, криваві бійки, безпричинна жорстокість. Незважаючи на присутність карти світу, не до кінця зрозумілим цей світ був. Але в усьому іншому, мені здалося, що історія має бути цікавою саме для її цільової аудиторії :)
9 понравилось
