5

— Ні, не будемо косу різати, — мамка охолола. — Не можна. Дівка не косу ріже — долю собі.
— І що то вона за доля, якщо від коси залежить? — Катерина їй.
— А в кожного своя, доню. Хоч як не крути, а йдеш однією дорогою. На дві одразу не скочиш.

Ця книга насправді про долю — часом несправедливу та жорстоку, для багатьох незрозумілу. Та, напевно, вона й про кохання — ще трохи дитяче й наївне, прот е чисте й незаплямоване. Проте про заборонене кохання дівчини-підлітка Катрі до дорослого чоловіка, який ще й є другом її батька.

Крім цієї, у книзі безліч інших сюжетних ліній. Тут і поведінка хлопців у віці статевого дозрівання, їхні помилки, які можуть стати невідворотними й назавжди змінити життя, й інтриги між односельцями, і вміння людей залишатися доброзичливими в різних життєвих обставинах, а ще багато-багато іншого. Усього й не перелічити. Історія зачіпає стільки важливих соціальних проблем, що іноді стає до болю страшно її читати. Але необхідно.

Зазначу, що всі події книги відбуваються в селі, тобто всі одне з одним знайомі. І будь-яка масштабна чи то мізерна подія не проходить непоміченою. І як же відреагують батьки, дружина того чоловіка, спільнота, коли дізнаються про все? Це страшно. Але в селі свої закони, які ми не в силах змінити.

Коли читаєш цю книгу, іноді виникає думка про те, як це все мерзенно й гидко, як можна взагалі читати деякі моменти. Але згодом розумієш, що без цього не обійтись, що це показує життя з різних боків та в різноманітних проявах.

Несподіваний фінал. Позитивний чи не дуже? Мені складно дати однозначну відповідь. Але я з упевненістю може її порадити до прочитання.