5 Моторошна твердиня

Макс Кідрук - сучасний автор, що не просто дозволяє поринути у інші світи, взнати щось нове, а й оживляє рідну мову, додає їй легкості та щирості. Саме завдяки його старанням я змогла за пару років покращити свою українську у сто разів. І от такою чудовою, вільною мовою він написав книжку, що заворожила мене.
Я не читала її, довго відкладала на потім, чомусь мене зовсім не цікавили ніякі твердині, до пірамід і всього такого я відношуся досить спокійно - стоять собі, то й хай стоять. Але на презентації "НОІМ" у Кременчуці Макс так розповідав про Твердиню, що в мене мурашки по шкірі бігали. Саме тоді я задумалася над тим, як ті кляті твердині взагалі існують, хто їх побудував? Типу, багатотонні брили, які навіть стараннями сучасної техніки важко зрушити з місця, стали у правильний геометричний порядок і стоять там віками.
Ця історія про групку студентів, яким сеча ударила у мізки і вони захотіли поїхати собі шукати подорожей. Звичайна Франція, Іспанія, Монако їх вже, бачте, не влаштовує. І вони обрали одне з найнебезпечніших місць у Перу - непролазні джунглі, в яких кояться дивні речі, і у яких за деякою набутою інформацією і знаходиться не знайдена ще ніким таємнича твердиня.
Друзі (а чи друзі вони) вирушають у таємниче місце, де їх зустрічає просто неймовірна кількість перешкод. Спочатку їх ніхто не хоче везти по названим координатам, потім із одним із них стається лихо, через яке, доводиться робити крюк, а потім раз за разом їх спіткали халепи та різні знаки, що казали: не треба вам туди. Але коли це когось зупиняло? Так група знайшла ту саму твердиню, але вже не була дуже радісною.
Далі містичний трилер набуває ознак чи то бойовика, чи то кримінального трилеру, але цей перехід видався мені напрочуд доречним.
Книга манить за собою, від неї важко відірватися, ти сам собі вигадуєш, що там мало б статися далі, намагаєшься знайти відповіді на всі питання, що виникають як у студентів, так і у інших персонажів.
Я ставлю 5 із 5, але визначаю, що тупість студентів у книжках - набридле усім кліше. Якби я почула ті кляті барабани і змогла розшифрувати те послання - мене б вже як вітром знесло. Хоча й те, що відбувалося ще до подорожі, усі ті знаки... Чому ані Левко, ані Сьома не послухали своєї інтуїції, а вирішили просто комусь щось довести - чи власну хоробрість, чи авантюризм?