Больше рецензий

sireniti

Эксперт

Эксперт по выращиванию банок с огурцами

7 ноября 2017 г. 10:40

1K

5

О! Боже! Мій!
Страшно, як страшно було жити в сімнадцятому столітті. Відьми, розбійники, нечиста сила, правосуддя, що бачить тільки одну сторону медалі (пф, в цьому плані мало що змінилося!), захламлені, смердючі міста (і ми ще плачемось про екологію). А знаєте, що було найпершою і найкращою розвагою? Страта. Подивитись на це видовище збігалося все місто. То ж є так цікаво, нє, дивитись, як відтинають голову якомусь розбишаці, чи спалюють чергову відьму? То є розмов і пліток на місяць вперед, а там і нова забава. Весело, еге ж?

Напевно, не варто казати (та все ж не втримаюсь), що Ю. Винничук уже давно став моїм улюбленим автором. Ну як він так уміє, про навіть бридке і гидке писати красиво? Навіть про те, про що зазвичай не говорять, Винничук напише гарно і майже зворушливо.

"Атекар"- це не та книга, яку назвеш улюбленою, але вона надовго залишиться в пам'яті. Повернеться ще не раз, згадається, тому що майстерність, як то кажуть, не проп'єш, тому що до неї не читала нічого подібного. Вона заворожує, хоча в ній мало чого є звабливого.

Будьте готові до зустрічі з чорнокнижниками, чаклунами і інквізицією, красунею-відьмою і катом, який в неї закоханий, з аптекаром, який насправді не той, за кого себе видає, з розбійником, заради якого дружина здатна на багато чого такого, за що в пристойному товаристві ії б осудили і зневажали.
Будьте готові до смороду і нечистот, до тортур і детального опису "відділеня голови від тіла". Тут будуть і теорії, і наукові висновки, і фантазії і реальність стануть одним цілим, не розрізнити. І навіть сам чорт з'явиться, та й не раз. І різні химери скакатимуть зі сторінки на сторінку.
Наука і магія тут невіддільні одна від одної, і забобони, і невігластво добре співмешкають з відомими і доведеними фактами.
І, звичайно, гумор, куди ж без нього. Хоча він трохи дивний і навіть непристойний. Та чого ж, я звикла.

Це інший світ, це інший Львів. Здається, тут немає місця сантиментам, та все ж знаходиться. Здається, вже нічим не можна здивувати, та все ж дивуєшся.
І усміхаєшся, і сумуєш, і перегортаєш з жалем останню сторінку... Мало. Хочеться ще.

Дальше...

О! Боже! Мой!
Страшно, как страшно было жить в семнадцатом веке. Ведьмы, разбойники, нечистая сила, правосудие, которое видит только одну сторону медали (пф, в этом плане мало что изменилось!), захламленые, вонючие города (и мы еще плачимось об экологии). А знаете, что было самым первым и наилучшим развлечением? Казнь. Посмотреть на это зрелище сбегался весь город. Это же так интересно, правда, смотреть, как отрезают голову какому-то разбойнику, или сжигают дежурную ведьму? То есть разговоров и сплетен на месяц вперед, а там и новая забава. Весело, не правда ли?

Наверное, не стоит говорить (и все же не удержусь), что Ю. Винничук уже давно стал моим любимым автором. Ну как он так умеет, даже о гадком и противном рассказать красиво? Даже о том, о чём обычно не говорят, Винничук напишет шикарно и почти трогательно.

"Аптекарь" - это не та книга, которую назовешь любимой, но она надолго останется в памяти. Вернется еще не раз, вспомнится, потому что мастерство, как говорят, не пропьешь, потому что до неё не читала ничего подобного. Она завораживает, хотя в ней мало чего есть обаятельного.

Будьте готовы к встречи с чернокнижниками, колдунами и инквизицией, красавицей-ведьмой и палачом, который в неё влюблён, с аптекарем, который в действительности не тот, за кого себя выдает, с разбойником, ради которого жена способна на много чего такого, за что в приличном обществе её бы осудили и презирали.
Будьте готовы к вони и нечистотам, к пыткам и детальному описанию "отделения головы от тела". Здесь будут и теории, и научные выводы, и фантазии и реальность станут одним целым, не различить. И даже сам чёрт появится, да и не раз. И разные химеры будут прыгать из страницы на страницу.
Наука и магия здесь неотделимы одна от другой, а суеверия, и невежество хорошо уживаются с известными и доказанными фактами.
И, конечно, юмор, куда же без него. Хотя он немного странен и даже неприличен. Но чего уж там, я привыкла.

Это другой мир, это другой Львов. Кажется, здесь нет места сантиментам, и все же находится. Кажется, уже ничем нельзя удивить, и все же удивляешься.
И улыбаешься, и грустишь, и перелистываешь с сожалением последнюю страницу... Мало. Хочу ещё.

Вокруг света на мотоциклах. Украина.

Ветка комментариев


Теж люблю Винничука. Щойно дочитала "Лютецію". Вона теж тебе здивує, Міло! Бо просто немає слів!


О, якраз дивилася на неї в інтернет-магазині))