3 Два аспекти Вірджинії Вульф

Хоча Вірджинію Вульф цілком справедливо зараховують до сонму найзнаменитіших модерністських письменників ― Пруста, Джойса і Лоуренса, ― вона все ж пише набагато м’якше. Книга Вульф «Місіс Деловей» обережно захоплює уяву і правдоподібно перенесе вас у суспільство, що описане в ній.

У романі цілий набір звичайних персонажів. Вони живуть, ходять за покупками, ревнують, залежать від думки оточуючих. Головний персонаж, Клариса Деловей, також займається абсолютно пересічними справами: купує квіти, гуляє в парку, наносить візит старому другові, збирає вечірку.

Вона зустрічається з чоловіком, що колись її кохав. Вона зустрічається з жінкою, яку колись любила. Їй розповідають про чоловіка, що викинувся з вікна лікарні. Одним словом, звичайне життя Клариси Деловей.

Поряд з нею у тексті є й інший головний персонаж ― Септімус Сміт. Його контузило у Першій світовій, він збожеволів і чує голоси. Колись Септімус закохався у солдата на ім’я Еванс, і тепер він у формі примари переслідує Сміта від першої до останньої сторінки роману. Хвороба Септімуса пов’язана з його страхами і самобичуванням через заборонене кохання. Втомившись від світу, який він вважає хибним, чоловік вирішує накласти на себе руки.

Ці два персонажі, чиї переживання і формують ядро роману ― Клариса і Септімус ― схожі. Взагалі, Вульф уявляла Кларису і Септімуса двома аспектами однієї людини, і зв’язок між ними підкреслюється стилістичними повторами і сюжетними перипетіями. До речі, це дуже добре показано і у перекладі роману. Непомітно для Клариси і Септімуса їхні шляхи кілька разів упродовж дня перетинаються, а ключові події їхнього життя також подібні.

Наприклад, Клариса і Септімус обидва закохувалися у людину своєї статі, і обидва ж страждають від самобичування з цього приводу. Проте наприкінці роману вони роблять різний вибір. Обидва персонажі вважають світ, у якому живуть, неправильним, але один обирає життя, а інший ― смерть.

Стиль Вірджинії Вульф дозволяє читачам заглянути у розум і серця своїх героїв. Вона одна з найвідоміших прихильниць «потоку свідомості». Крім того, вона пише на високому рівні психологічного реалізму. Попри те, що сюжет «Місіс Деловей» і головні персонажі здаються «ненормальними» для свого суспільства, ця тема вкупі з тенденціями екзистенціалізму і вченням відомих психіатрів ХХ століття широко поширена у ті часи серед колег Вульф по ремеслу.

Вірджинія Вульф відкриває нам підводні течії життя персонажів; спогади у тексті конкурують із їхніми діями, думки виникають спонтанно і від того робляться набагато глибшими, а звичайні події у прозі авторки ― дуже поетичні. Вона вміє оспівувати звичайні, звичні нам процеси мислення і пам’яті.

«Місіс Деловей» має винахідливу форму, але і зміст роману непересічний. Вульф з гідністю і повагою пише про персонажів, навіть про їхнє падіння. Можливо, тому що вона черпає їх з власного досвіду ― і передає його нам.

Схожі книги: Порнографія Вітольда Ґомбровича, Джакомо Джойс Джеймса Джойса, Зниклий безвісти Франца Кафки