4

Сюжет розвивається дуже повільно, розмірено. Спочатку я бачила лише Станіславів 1900-го року, побут його жителів. Головна героїня провела мені екскурсію тією епохою. Розповіла про тогочасні звичаї, моду, спосіб життя і мислення. Про себе розповідати вона не спішила. З одного боку це добре. Оскільки це допомогло мені проникнутись тамтешньою атмосферою, звикнути і оцінити мову. Проте місцями було нудно. Далі авторка все глибше занурювала мене в свідомість головної героїні, досить майстерно знайомила з іншими героями та їх характерами. Стефа не викликала в мене позитивних емоцій, а наприкінці дуже дивувала своїми думками та висновками. Особливо про секрет Аделі.
Особисто я побачила в цій книзі історію про самообман. Про те, що потрібно сприймати своє життя, своє оточення такими, якими вони є. Про те, що життя не прощає нашої несміливості у його вирішальні моменти. Про те, як можуть нашкодити добрі наміри, приправлені егоїзмом.