4

Дочитала я...
Колись, після "Мати все" я заріклась читати Дашвар, бо коли на душі важко і так, ця письменниця дуже майстерно словами вгоняє іголки під нігті.
Тілько що в одній ж рецензій прочитала коментар:

Майстерно написана соціальна багнюка, яку неможливо не дочитати, а після залишається легкий стан шоку

І з цими словами я згодна на всі сто. Для мене Люко Дашвар майстер сільского українського трешу. Бо то, що народжується в неї в голові мене деколи лякає.
Спочатку історія не йде ніяк. На хуторі у декілька хатин купляю старе непригодне житло молоденька дівчинка Майя, купляє в середині зими. Поводиться вона дивно, все що можна поняти, це те, що в неї щось болить і вона від чогось втікла.

Саме ця зацікавленність "що буде далі", мабуть і тримає до чверті книги. Потом сюжет затягує, відповіді на питання починають з'являтися і книга починає набирати оберти.
Поставила чотири зірочки, бо ж справді чепляє, нікуди віж цього не дінишся, але як завжди залишає брудний осадок на душі.