5

А знаєте, мені сподобалося. Було трошки страшно й дуже боляче від усвідомлення, що життя пропливає повз, тікає, як вода між пальців. Але такі твори часто стають приводом для прозріння читачів.
Власне, це та сама історія про "око за око", але з такою кількістю побіжно покалічених доль, що несамохіть відчуваєш, як упізнаєш у всіх цих історіях своїх близьких - і не дуже - знайомих.
Насамперед є герой, який хоче справедливості. У екстремальних обставинах він раптом розуміє, що все, чим він жив, - фікція, ілюзія, яку він сам собі вигадав і в яку сам повірив. Насправді справжнє зовсім інше, і цього вже ніколи не буде, бо є незворотні речі. Крім того, він тепер знає, що часом зовсім чужі люди можуть бути рятівним колом, а ті, кого вважав найважливішим, - просто мильна булька. Із цим важко жити далі, але таке внутрішнє осяяння не може минути безслідно.
Поруч із цим є ще багато страждань, пережитих героями твору. Однак у жодній із них не відчутно фальшу, награності. Просто є люди, які живуть, завдають іншим болю і самі відчувають розпач, почуття провини, страх і... Спеку (це такий собі окремий колоритний образ, який заповзає під шкіру й навіть у квартирі без опалення примушує відчути, як по шкірі потихеньку стікає піт).
Книга здалася б значно менш вражаючою, якби не чудесна мова, якою написано роман. Завдяки неперевершеній мові роману була створена особлива атмосфера, у якій читач відчував себе спів-діячем, спів-переживав усе, що відбувалося. Від найменшого запаху і звуку до глобальних, усепоглинаючих емоцій героїв - усе це живо, вибухало, вирувало навколо.
Чудова книга. Щиро вдячна авторці, що, як і я, живе у Сіверському краї.

Для тех, кто читает на русском

А знаете, мне понравилось. Было немножко страшно и очень больно от осознания, что жизнь проплывает мимо, убегает, как вода между пальцев. Но такие произведения часто становятся поводом для прозрения читателей.
Собственно, это та же история "око за око", но с таким количеством бегло искалеченных судеб, что невольно чувствуешь, как узнаешь во всех этих историях своих близких - и не очень - знакомых.
Прежде всего есть герой, который хочет справедливости. В экстремальных обстоятельствах он вдруг понимает, что все, чем он жил, - фикция, иллюзия, которую он сам себе придумал и в которую сам поверил. На самом деле настоящее совсем другое, и этого уже никогда не будет, потому что есть необратимые вещи. Кроме того, он теперь знает, что порой совершенно чужие люди могут быть спасательным кругом, а те, кого считал важным, - просто мыльный пузырь. С этим трудно жить дальше, но такое внутреннее озарение не может пройти бесследно.
Вместе с этим есть еще много страданий, пережитых героями произведения. Однако ни в одной из них не ощутимо фальши, наигранности. Просто есть люди, которые живут, приносят другим боль и сами испытывают отчаяние, чувство вины, страх и ... Жару (это некий отдельный колоритный образ, который заползает под кожу и даже в квартире без отопления заставляет почувствовать, как по коже потихоньку стекает пот).
Книга показалась бы значительно менее впечатляющей, если бы не чудесній язык, которым написан роман. Благодаря непревзойденному языку романа была создана особая атмосфера, в которой читатель чувствовал себя со-деятелем, со-переживал всему, что происходило. От малейшего запаха и звука к глобальным, всепоглощающим эмоциям героев - все это жило, взрывалось, бурлило вокруг.
Замечательная книга. Искренне благодарна автору, которая, как и я, живет в Сиверском крае.