3 BETTER DEAD THAN RED!!!

Як же ж круто! Як же ж круто що книга закінчилася.
Для мене "1984" - велике літературне розчарування (Джека). "Последние десять лет я больше всего хотел превратить политические писания в искусство". Вийшло?

Текст більше походить на політичне есе з вкрапленнями мертвого сюжету. Половину книги нам впіхують страх Г.Г. перед партією. Половину книги одне й те саме. Постійні флешбеки, страхи, флешбеки, політичні концепції, флешбеки, страх, ще страх, страх і ще страх. І чому це можна купити? Мова далеко не Кінгівська, не Стейнбеківська і навіть не Поланіковська. Ті ж "Грона гніву" - 600+ сторінок про далеку від нас депресію 20-х легше даються. Тому, що витягає літературний талант автора. 1984 - сухий майже публіцистичний стиль.

Що б могло бути гірше за 200 сторінок примітивного розжовування стану страху? Правильно, тема любові. Впіхування невпіхуємого. До речі, це також вбило другу половину "Сина начальника сиріт". Але хоча б першу половину, де як і у Орвела розповідається принцип роботи антиутопії, було можливо читати і не заснути. Бо там це подавалось через СЮЖЕТ, через СИТУАЦІЇ що викликали в читача ЕМОЦІЇ В частині, коли після статевого контакту Г.Г. автор пише (після страху, флешбеку і страху) що "це був політичний акт", просто неможливо втримати руку на місці, так і тягнеться зробити лицедолоня.

Що повністю вбиває претензію на літературу так це прийом "книга в книзі". Тепер увага! Протягом 2/3 книги тобі майже прямим текстом розжовують як все працює, 90% прямолінійності зі 100. В "книзі в книзі" тобі 100% прямолінійним публіцистичним текстом це ще раз повторять. "Хороша книга не скаже тобі нічого нового, вона лиш систематизує те що ти вже знаєш". Хороша відмовка, хороша. Браво.

Підсумовуючи. Чи можна вважати пісуар розміщений експонатом в картинній галереї за витвір мистецтва? На мою думку, мистецтвом не називають щось через самі лиш ідеї.

П.С. Тепер хоч знаю звідки RATM взяли текст для брейкдауну "Testify".