Говорячи про роман з такою, здавалося б, дивною назвою, маємо насамперед означити його як твір, в якому показаний зріз із життя українського села протягом останніх двадцяти років. Авторка робить це без прикрас, возвеличення чи засудження. Однак із самої назви, яка уже сама припускає засудження, витікає думка про героїнь роману. Але про кого ж мова? Про Любу, яка народила і кинула свою дитину, чи, може, Олену, яка ту дитину підібрала, але для багатьох стала сучою дочкою?
Автор подає своїх героїнь на суд читача під таким кутом зору, де знайдеться місце думці, частковому чи цілковитому осуду й, безперечно, співчуттю. Твір написано у традиційній манері. Техніка оповіді проста, стисла, опоетизована й хвилююча.
Роман є номінантом на присудження Шевченківської премії 2007 року.
Iрина Житня
Говорячи про роман з такою, здавалося б, дивною назвою, маємо насамперед означити його як твір, в якому показаний зріз із життя українського села протягом останніх двадцяти років.…
