
Сказати, що історія мене шокувала, це ж те саме як і просто промовчати. Думаю, що дана книга стане моєю постійною та я ще не один раз до неї повернуся та буду рекомендувати всім підряд. Перш за все мене привабила маленька мишка на обкладинці (я люблю всякі маленькі створіннячка). З перших речень мене захопив головний герой:
Я надеюсь што падхажу им потому што мис Кинниан сказала они могут сделать меня умным. Я хочю быть умным … Он сказал у меня есть мативацыя. Ни когда в жызни не знал што она у меня есть.
Я стала переживати за нього та думала, що все завершиться як в гарних казках. Яка ж може бути в людини тяга до життя, до знання та досконалості.
Чоловік часто сміється з мене за переживання над героями. Я можу плакати над фільмами чи книжками. Цю книгу я читала на роботі під час вільної хвилинки. І як ж було не пустити сльозу коли читаєш таке:
Пожалуста… ну пожалуста… пусть я не за буду как читать и писать… Я не знаю пачиму я с нова стал глупым или што я сделал не так как надо. Может это по тому што я не очень старался или кто то с глазил меня.
Це геніальна історія, яку я ніколи не забуду.










