Одна з тих книг, які чепляють. Одна з тих історій, які викликають бурхливі, ні, навіть так, дуже бурхливі емоції, деколи хотілося просто закинути книгу подалі, щоб тут же відкрити її на наступній сторінці. Хоча нічого аж такого в ній немає. Історичний, але дуже спокійний роман. А ще це історія однієї сім‘ї протягом десятиліть.
Літо. Осінь. Зима. Весна.
Розеля. Мати.
Немає нічого однозначного в долі тих, кого своїм крилом зачепила Друга Світова. Навіть якщо вона просто оминула, або ж, як до Розелі, постукала змореною біженкою з малолітньою дитиною, а потім двома французами, що їх всіх змушена була ховати у піддолі. А ще були росіяни. Живіт досі пам‘ятає розпечену праску. І українці, перевдіті німцями, після яких довго не могла дивитися людям в очі, бачила лише дула гвинтівок.
На… Развернуть
Чудовий роман від польської письменниці з українським корінням. Жанна Слоньовська раніше мешкала у Львові, а на даний час живе і пише в Кракові. Саме про рідний для письменниці Львів цей роман.
В центрі роману долі чотирьох жінок на тлі історичних подій двадцятого століття. Історія Львова в цей період була багата на події. Він то переходив до Польщі, то до Совєтів, то до фашистської Німеччини, то нарешті став українським. Кожна з чотирьох жінок від прабабусі до правнучки пожила в своєму історичному періоді, який лишав сліди на долі кожної із них. Вони такі різні, хоч і пов’язані родинними зв’язками. Мешкали в одній квартирі, просто були сусідами. Якось не було у них спорідненості. Кожна із них не змогла реалізувати себе. Хтось хотів бути художницею, але батьки не дали, хтось хотів бути… Развернуть
Любите ли вы автобиографии? Не обязательно серьезные многостраничные труды, где автор в хронологическом порядке представляет нам всю историю своей жизни. А просто небольшие зарисовки, воспоминания о детских или юношеских годах, какие-то эпизоды из жизни и т.д. Молодая польская писательница Вероника Гоголя написала именно такую книгу. И всё бы ничего, да вот только книга эта дебютная для автора. Нужно иметь определенную писательскую смелость, чтобы начать свой творческий путь именно с автобиографической книги. Не с обычной художественной, в основу которой были бы положены какие-то сюжеты, вдохновленные собственной жизнью (ведь лучше пишешь о том, что хорошо знаешь, а что можно знать лучше собственной жизни). А она начала с самой настоящей автобиографической книги, рассказывающей о её… Развернуть
Письменниця безмежно закохана у Львів. На все життя. До скону.
Вміє писати про Львів так, як ніхто не писав. Принаймі мені не зустрічались поки тексти про Львів написані так, наче це АВТОБІОГРФІЯ МІСТА і воно живе, дихаюче и любляче.
Але жінок, здається пані Жанна не любить. А може й чоловіків.
Не щадить нікого.
Або сама така нещасна, не склалося щось у житті наскільки, що вирішила свою тугу вилити на читача, поділитися?.
Смууууток, сірий туман, нещасні жінки...і найгріше немає Сонця у житті.
Всі підуть. Тільки вічне місто залишиться, як свідок.
Пронзительная грустная книга. В ней две трагедии: национального масштаба и семейного. Два сценария освобождения и становления: страны и девушки. История жизни женщин четырех поколений. То, что вначале кажется странностью, потом открывается как жизненная трагедия. Как легко матери разрушают жизни своих дочерей. И как легко дочери позволяют это делать. И только правнучка смогла освободиться от семейного трагического сценария.
И все это происходит на фоне исторически важных событий. У каждой женской истории своя эпоха. И каждая с ней тесно связана. И только старшая не пыталась бороться.
Львов. Он чудесен в этой книге. Впрочем, как и в реальности. С какой любовью автор его описывает, в какие закоулки заводит! Этот город пережил разные страны, каждая из которых его меняла и разрушала. Но он… Развернуть
"У "Домі з вітражем" є багато історії, багато політики і багато любові" - сказала про свою книгу авторка. Але от я готова посперечатися. Багато історії, навіть занадто багато, побачила. Багато потітики - так, було. А от де ж любов ? Її я не побачила зовсім (ну, крім любові авторки до Львова)
.
Книга розповідає про 4х жінок однієї сім'ї. 4 покоління - прабабця, бабця, донька і внучка. Деякі з них відкрито ненавиділи одна одну (будучи дочкою і матір'ю, на хвилиночку), деякі просто жили своїм життям (хоч і коротким), а решта здавалося їх не стосується. Вони любили свою професію, свої політичні уподобання, деяких чоловіків, які проходили через їхнє життя, але ні одна з цих жінок ге любила своє дитя (може просто не вміла любити). Через це, я думаю, всі вони і залишилися нещасливими до кінця… Развернуть
