З її рук проростають
дивні квіти
з білими пелюстками.
Вони вгамовують
усі завірюхи,
що здичавілими чужинцями
пристали до його серця.
Вони протистоять
давнім прокляттям,
що міцними
чорними нитками
обплітають його душу.
Вони зривають
печаті темних заборон
з його волі.
Вони зігрівають
життєдайною
іскрою надії
і всепрощаючим
світлом віри.
Вони вплітаються
щастям
у нестримний часобіг.
Вони -
дивні квіти
на ім'я
Предковічна Любов.
Анна Плішак
#творчість_анни #вірші_анни #поезія_анни #поезія_у_прозі #творчество_анны #стихи_анны #поэзия_анны #поэзия_в_прозе #annaplishak_poetry
Прочитала книгу і буквально наступного дня по тб трапила передачку - 90 Day Fiancé. Я б пролистала далі, але одним з героїв був американський варіант літературного Клауса Отто: непоказний, дещо огрядний афроамериканський дядько середніх літ, без особливих досягнень на будь-якому фронті, який "запав" на бомбезну білявку, в якої "все при ній" з... України! Вони домовилися зустрітися у Мексиці, звідки б дядько повіз до Штатів вже наречену. Але ніт, цицькаста красуня не приїхала, наплевши щось про відміну рейсу, а потім просто заблокувала його на телефоні. Дядько в розпачі повертається додому, весь такий закоханий і все таке, і... вирішує збирати гроші, аби їхати до України на пошуки своєї "Вероніки" (не пам'ятаю, як дівчину звали, але ж прям як злизано із роману!). З коментаря його подруги я зрозуміла, що "відносини" тривали біля 5(!) років і дядько багацько вбухав у майбутню "наречену"... Отак от стрілися дві історії: вигадана і реальна...
Зазвичай дуже скептично відношусь до книг для саморозвитку, про успішний успіх, книг про психологію для загального читача, де секрет "бестселлера" це 1 думка і дуже-дуже багато води. І я б мабуть ніколи не придбала і не прочитала би творчість Володимира Станчишина, якби моя подруга-лікарка не порекомендувала мені її і не дала почитати.
Я з недовірою погодилась, але зразу була приємно здивована: гарна обкладинка і кольори, приємна на дотик, в книжці навіть є закладинка з цитатою від автора.
Взагалі книга дуже структурована, легко читається, написано дуже просто(для людей без медичної освіти), з гумором, любов'ю до людей та до своєї професії.
Наявні техніки боротьби з певними станами, які можна використовувати навіть без психотерапевта, а також особисто для мене цінною інформацією були поради, як поводитись, якщо близька тобі людина страждає від психологічних проблем.
Настільки були в мене приємні відчуття від книги, що я знайшла подкаст автора("Бо любов") і хоча мене зовсім не цікавить тематика, але все одно, приємно слухати західноукраїнський говір:)
Я б рекомендувала цю книгу взагалі усім, оскільки я впевнена, що хоч раз, кожен помічав психологічні проблеми або у себе, або у близьких.
І як ще одна друзочка, такий собі шматочок дзеркальця , відлуння , тихий шепіт - видалений профіль
amoromality
у реальному Інстаграмі.
Хто ти є, Рома, звідки прийшла, і куди тепер підеш?
У магазин я залетіла, бо на все про все у мене було всього двадцять хвилин. Очі розбігалися від розмаїття книг, представлених на полицях, а раціональна частина мого я торочила: "На біса тобі надцята художня книга, яка буде збирати пил на полиці". Але ж треба, щось придбати. Тут погляд чіпляє знайоме прізвище - Дара Корній. О! Те що треба, адже в спогадах ще досі живе її бентежна історія про Мавку, прочитана декілька років тому. Беру! Лечу на касу - і тут шок від ціни 165 грн... не розраховувала на такі витрати, раціональна частина починає протестувати, її перекрикує душа читача...Купую. Закидаю на полицю. Півроку самотності - книга знаходить читача, мою маму. Вердикт- так собі, щось не зрозуміле. Книга знову відправляється у вигнання. Думаю її здихатися, але вирішила дати другий шанс...
Це виявилася цілковито моя книга і для мене написана. У ній є все, що я люблю: інтригуючий сюжет, легенди, загадковість, історія, життя мольфарів, опис карпатських гір, мудрі думки, актуальні проблеми сьогодення, відсутність матюків та сцен на кшталт "він її хотів, ні вона хотіла його".( Можна ж в без сексу створювати класну літературу! )А найголовніше - це вишукана мова, яку я всотувала, смакувала кожне слово, впивалася довершеністю художніх засобів, тому не проковтнула, як Кідрука, за три дні, а розтягнула задоволення тиждень. Важко було прощатися з героями, які стали тобі близькі, до яких прикіпіла душею...хотілося продовження...
Я рада, що книга потрапила мені на очі, що ніби промовила:"Візьми мене". Тепер це мій друг, до якого я не раз ще повернуся, розкладу на цитати і обов'язково дам почитати доні, коли підросте.
Я взялась за эту книгу не сразу постоянно откладывала на потом..а прочитавши эту книгу у меня была буря эмоций....много жизненных ситуаций и персонажы имели свои недостатки,книга интриговала и затягивала...ставлю 9 из 10
