Рецензии на книги — Ростислав Семкив

Дана книга написана українським автором, який, до слова є літературознавцем і літературним критиком.

Відразу після епілогу йде коротка біографія Стівена Кінга.  Я, як людина, яка не знайома з біографією і не бачив інтерв'ю з цим автором - дізналася для себе багато нового.  Саме тому ця книга буде цікава тим хто починає знайомство з Кінгом.

Хоча як на мене, якщо ви вже прочитали в Кінга все що можна - тоді можна взяти цю книгу для загального розвитку.  Як мінімум тому, що Семків розповідає історію появи горора, як жанру.

Так само Семків розповідає прийоми Стівена Кінга, проводить аналіз історій, які стали популярні серед шанувальників Кінга.

Возможно, лучшая книга о книгах, которую я прочитал за последние ...надцать лет.

Как ни странно, пришлось довольно долго раскачиваться, прежде чем оставить отзыв о книге. Будь эта книга уже крайне популярной и читаемой, я бы оставил эту затею. Однако книга новая, автор хорошо известен, но все же довольно в узких кругах.

Для кого она полезна? Мне кажется, она равно хорошо зайдет и старшекласснику, и уже многоопытному взрослому читателю. Для юного читателя эта книга является отличным противоядием от отравления безумным курсом литературы в школе (ааа, Кафка!!). И автор тут говорит: не читайте "Превращение". Воу, неужели? Да, именно так. Нельзя читать такие вещи, пока вы не пройдете путь от более простых моносюжетных книг, переходя постепенно к усложненным сочетаниям формы и сюжета в…

Книга однозначно заслуговує на тверду 5. Цікава, змістовна, написана легко, невимушено і з гумором. Однак я читала майже всі першоджерела, на основі яких зроблено цей виклад, тому нового для мене тут було мало. Проте приємно було пригадати правила письма справжніх гуру літератури. Мені трішки не зрозуміла логіка вибору саме цих письменників, але це право автора обрати саме Аагату Крісті чи Джорджа Оруелла. Я би обрала інших. А ще взагалі в мене народилась мрія про те, щоб таких книжок виходило побільше, нехай би це була ціла серія "Як писали класики", яка би познайомила нас з не менш цікавими Ремарком, Бальзаком, Золя, Сарамаго, Кафкою, Камю. А ще можна було б про українських письменників....! Але це мене вже занесло. Ця книга - національний продукт в цій царині. Дуже мало ми маємо…

Ростислав Семкив — украинский литературовед и литературный критик, поэтому беря в руки книгу, надеялась, что найду в ней профессиональный анализ произведений Стивена Кинга или что-то в таком духе. Но нет.
⠀
Ничего полезного и нового для себя из этого нон-фикшн не вынесла.
⠀
Сперва был длительный хвалебный гимн Королю, как по мне, слишком льстиво-ванильный.
⠀
Дальше много информации, которую каждый поклонник Стивена Кинга знает и так: ею переполнены просторы интернета, а теперь она выборочно собрана в эту книгу. Если с биографией писателя не знакомы, есть шанс, что написанное будет любопытно, но это не мой случай.
⠀
О том, как же все-таки писать хоррор, там толком ничего не написано: Р. Семкив просто вкратце попытался (именно попытался) пересказать, что об этом говорил сам Кинг в «Танце смерти»,…

"Навчання насправді дуже й дуже парадоксальний процес. Що дають, те не завжди беруть - забирають, натомість, інколи те, що ти й не думав віддавати".

⠀ Ця книга - свого роду збірка літературних рецептів для початківців від знакових письменників, узагальнених Ростиславом Семківом, відомим літературознавцем та критиком. Обрані автори (Агата Крісті, Джордж Орвел, Рей Бредбері, Курт Воннеґут, Мілан Кундера, Маріо Варґас Льйоса та Умберто Еко) у свій час давали поради молодим письменникам щодо того, як, на їх думку, варто писати. Хтось видавав такі поради окремими книжками, у когось їх можна знайти серед рядків автобіографії чи, побіжно, в інших книжках. Рецепти у кожного свої, хоча багато у чому схожі між собою. ⠀ Коли я брала до рук цю книгу, то трохи побоювалася, що читати буде нуднувато.…

Чесно кажучи, навіть не думала, що ця книжка стане для мене такою подією! Направду, прекрасний читацький подарунок під завісу 2016 року. Спочатку сходила на презентацію: автор виявився дуже приємною людиною, надзвичайно цікавим оповідачем і співрозмовником, справжній інтелігент, і в почутті гумору йому теж не відмовиш. Ростислав Семків – відомий автор, літературознавець, критик, перекладач, директор видавництва «Смолоскип», доцент кафедри літературознавства Києво-Могилянської Академії, лектор «Центру літературної освіти». Стажувався у Гарвардському університеті, є членом журі багатьох літературних премій (зокрема «Коронація слова», «Книга року BBC» та ін.) То ж не дивно, що після його презентації я повернулася захоплена зі своїм придбаним примірником і відразу зайшлася... ні, не читати –…

Пакрысе, пакрысе выдавецтва ”Янушкевіч” выйшла ў лідары айчыннага кнігавыдавецтва:) Іх выданні цікава чытаць і цікава чакаць. І зніжкі, калі замаўляеш на сайце:) Што тычыцца канкрэтнай кнігі – тут шмат цікавага. Выдатная матывацыя, каб нешта рабіць. Кожны з герояў прапануе сваё. А гэта значыць – меж няма, рабі сваё, вучыся ў лепшых. Вонегут, Брэдберы… люблю іх творы. Кундэра, Варгас Льоса – трэба пачытаць нешта. Дзякуй аўтару і перакладчыку!

Читати про читання? Книга про книги? Трохи комічно, але як надихає. Якщо у вас література викликає щемке поколювання в області серця або, навпаки, вселяє німий первісний жах - "Як читати класиків" прописана першим рядком у рецепті. У першому випадку ви будете шукати ще більше часу на книжки, у другому - гарантовано захочете почитати щось смачне, навіть якщо цього взагалі ніколи не робили.

От що відбувається, коли читаєш книгу, зі сторінок якої виливається любов до літератури. Любов, яка відчувається у кожному слові. Воно не дивно (а може і дивно), бо Семків - людина, що тісно пов'язана з тим самим літературним процесом. Це я вже потім зрозуміла, коли загуглила, а до того і знати не знала, хто він такий. Але ТАК писати про книжки може тільки той, хто дійсно їх обожнює.

Окремий плюс самому…

Давно хотіла прочитати цю книжку, і нарешті вона потрапила в мої руки. Вона сподобалася мені трохи менше, ніж "Як читати класиків", але все одно почитати її було дуже приємно і я хочу залишити її в моїй бібліотеці.

Тут автор пише про одну письменницю і шістьох письменників, яких з упевненістю можна назвати класиками. Це Агата Крісті, Джордж Орвел, Рей Бредбері, Курт Воннегут, Мілан Кундера, Маріо Варґас Льйоса і Умберто Еко. Трохи розказано про їхні життя, обставини, за яких вони почали писати, що писали і чому обирали такі теми, а також їхні поради щодо писання. Це стане в нагоді як письменникам, так і читачам, які можуть підглянути там якісь секретики побудови тексту, письменницькі фішки, якими вони чіпляють читача на гачок.

Хороша книжка для людей, які люблять читати і хочуть…

Книга, которую многие прочитали уже несколько лет назад, а я наконец-то выхватила её во время скидок на черную пятницу. “Як писали класики”. Название говорит само за себя. А после её прочтения остается приятнейший осадок и желание читать нон стоп. Именно то, что нужно, когда скучаешь за школьными уроками литературы, где был и анализ, и чтение произведения. Автор заинтересовал буквально с первых страниц, ибо его стиль это нечто! Очень четко и максимально затагивающе.

Ну звісно ж, я не могла пройти повз цю книгу! Вона - як ковток потужного енергетика, який заряджає читацьким натхненням. «Книголаверський» нонфікшн Ростислава Семківа (я зараз і про попередню його книжку «Як писали класики» також) з перших сторінок окриляє читача і відносить у захопливі мандри книжковими світами. Не знаю, як ви, а я б залишилася там жити! Стільки цікавих фактів про письменників та корисних порад щодо читання, мабуть, не знайти більше ніде. Принаймні, в українських авторів – так точно!

Не бійтеся покидати погані книги недочитаними! Регулярність робить справжні дива з вашою швидкістю читання ;-) Книги можна (і треба) креслити олівцем, коли читаєш. Читати потрібно усі жанри, а не тільки "елітарні". До деяких шедеврів читачу потрібно «дорости», і допоможе в цьому тільки багаж…

Я давно искала авторов 20-го века, которых мне посоветуют литераторы, а не мейнстримнык упоминания в социальных сетях. Что-то особенное и уже проверенное временем. И в этой книге автор так и сделал. Не знаю, что было важнее для меня: узнать новые имена в литературе, их биографию и обстоятельства, которые помогли раскрыть в них писателей или советы по написанию рассказов и романов. Впечатление, что я стояла рядом с каждым "классиком" из книги и наблюдала за тем, как он пишет. Прочтение книги сопровождалось советами про новые произведения, которые я внесла в список обязательных в 2018 году. Отлично, что мой литературный год начался именно с этой книги. Автор помог вспомнить особенности модернистов и постмодернистов и помог обратить внимание на особенности текстов не со стороны простого…

«...добрий письменник має пропонувати не побачене, а відчуте.»

Одним із моїх улюблених занять у вільний час – це взяти до рук книгу і поринути з головою в цікаві світи, знайомитися з непересічними героями та разом з ними відчувати цілий спектр різноманітних емоцій. Тому, коли мені потрапила до рук книга, яка пообіцяла відкрити всі секрети знаних письменників ХХ сторіччя, я швиденько відклала всі справи і почала знайомство з нею. Автор нон-фікшену (до речі доцент кафедри літературознавства, критик, директор видавництва ) в доступній формі та в цікавому стилі зібрав для читача захоплюючі факти з біографій значних постатей світової літератури, основні моменти творчості та найцікавіше : правила письма класиків, їх секретні прийоми, поради для початківців. Тут Ви потрапите до…

Мені в цій книзі сподобалося все - і тема, і стиль написання, і підхід автора до матеріалу, і поліграфія, і робота ілюстратора. А найбілше - мова. Реально, такої "смачної" української я давно не бачила. Під час читання спіймала себе на тому, что іноді прочитую деякі речення чи абзаци по два-три рази тільки щоб ще раз насолодитися, "відчути на язиці" це речення, цю фразу. І ще, і ще разочок... Смакота! Давно я так не тішила своє почуття прекрасного! :)

Якщо ж абстрагуватися від гастрономічних вражень, книга сподобається всім поціновувачам хрестоматій. Я, наприклад, ще зі школи полюбляю хрестоматійні збірки. В першу чергу за економію часу. Почитала уривок тексту, і якщо сподобалося - побігла читати повний твір. А як не зачепило - то читання оригіналу ставало не обов'язковим. В "Як писали…

Я люблю книги Кінга. Мало хто ще пише з такою цікавістю та стабільністю. Та ще й жахи.

Моя перша книга Кінга була детективом. Перша книга з серії про детектива Білла Ходжесса. Мені сподобалося,  я почитала ще. Хм, це вже як залежність.  Тепер чемно пильную, що нового Кінга видає @ksd_bookclub.  Але зараз не про це.

В США написали вже не одну книгу, дисертацію,  ессе на тему творчості (чи якусь окрему книгу) короля жахів. Це як писати в нас про Лесю Українку чи Шевченка - вже навіть не мейнстрімно. А от писати українцю про Кінга, та ще й з замашкою на "розбір творчості" - цікаво-цікаво.

Трохи про книгу. Ростислав Семків у книзі "Уроки короля жахів. Як писати горор" дає оцінку всій творчості Кінга та аналізує його творчі прийоми, запозичення, найпоширеніші "фішки" з відповідними прикладами.…

Книга-закулісся. Яка заставила мене ще більше полюбити Кінга.

Щоб я не розпливалась «мислями по дрєву», щоб кожне моє речення не починалось з бурхливих емоцій: «достобіса круто! Бач, як файно придумано і написано», щоб я не писала сто раз: «читайте Кінга!», пройдусь коротенько по (найцікавіших) розділах книги. Намагатимусь коротко й об’єктивно описати, що і як.

Шлях до успіху: важливе з біографії Якби ця книга була про біографію дідо Стіва, я би все одно її прочитала. Його життєвий шлях водночас надихає й заставляє задуматись, що все можливо. Навіть тоді, коли грошей немає. Ти алкоголік/наркоман. І навіть тоді, коли опиняєшся на волосині від смерті. Біографії великих людей приречені бути захопливими. Ну і, звісно ж, цей розділ – не просто факти із життя автора, а й щось більше: бачимо, де…

Я, как наверное многие кингоманы, отнеслась скептически к выходу данной книги. Но опять - таки, как истинный кингоман, я обязана была купить её и прочитать!))
Я читала книгу про Кинга Лайзы Роугек "Сердце в котором живёт страх", я читала книгу Вадима Эрлихмана, наполненную пересказами романов и рассказов, а значит наполненную спойлерами, так почему не прочитать книгу нашего украинского автора, литературоведа и критика?
Я прочла и знаете, осталась довольна. Не смотря на то, что нового о Стивене Кинге я не узнала, но я как будто пообщалась с другом, который разделяет не только мою любовь к чтению хоррора, но мою любовь к творчеству Стивена Кинга, да и вообще мою любовь и уважение к Стивену Кингу как к личности. Как приятно вспомнить с другом старые времена, так приятно было читать эту книгу.…

Если вы хотите писать, но не знаете с чего начать или вы начинающий писатель и вам не хватает советов профессионала, если хотите узнать основные правила письма персонально от классиков или окунуться в мир их творческой кухни, то эта книга для вас. Думаете нон-фикшн не может увлечь? Тут вы ошибаетесь, в эту книгу погружаешься сразу и выныриваешь уже в конце, не заметив, как она прочитана. Я бы назвала ее сборником рецептов от мастеров писательского искусства для начинающего писателя. Берите пользуйтесь, творите, экспериментируйте, ищите свое! Именно так представлена книга – советы от семи классиков разного жанра: Агаты Кристи, Джорджа Оруэлла, Рэя Брэдбери, Курта Воннегута, Милана Кундери, Марио Льоса, Умберто Эко. Каждому автору отведена отдельная глава с его биографией,…

Не навчить вас писати горор ця книжка. Я це зрозуміла, ще коли читала зміст. ⠀ Перші розділи мене зачепили: я розділяю авторське захоплення Кінгом, він легко, невимушено перераховує всі кінговські здобутки, багато його хвалить і це чудово, але для кого ця книга? Затятий кінгоман і так це розуміє, а той, хто Кінга не знає, чи дійде він до цієї книги? ⠀ Висновок такий же, як і після читання "Як писали класики": якщо ви хочете знань і нормального розуміння поглядів автора, читайте першоджерела. ⠀ Книга Семкова побудована на двох книгах Кінга: ⠀ Танок смерті Про письмениство ⠀ І навколо них побудовані всі розділи, багато посилань, згадок. "Як пише Кінг...Як стверджує Кінг... Як згадує Кінг..." І далі по змісту згаданих книжок. ⠀ Досить самобутнім є розділ про аналіз сприйняття жаху через…

Купив книгу, так як є фанатом Кінга, і розачарувався...
Книга "Як писати горор" взагалі не проте, як же це направді робити. Реальних порад тут майже немає.
Якщо хочете  вказівок  і дозу мотивації  - беріть "Про письменство".
Також розачарували приклади, які наводить автор (Роман) .
Склалося враження, що автор прочитав у Кінга книг 12-15( хоча в Кінга 60+).
На мою думку , якщо ти хочеш писати книгу про якогось масштабного письменника(Типу Стівена, Алана По, Джека Лондона) ти повинен  прочитати в нього, якщо не всі книги,  то хоча б 80%.
Також, хотів би наголосити на тому , що близько 50-60 сторінок книги ВЗАГАЛІ не про Кінга, ну прям ВЗАГАЛІ.
Чи можу я порекомендувати комусь цю книгу?
Ну , якщо ви фанат, тоді так(і, то не факт) а якщо ви хочете реальних порад, тоді "Про письменство" для вас.