Ким Тхюи — об авторе

Предложить изменения

Вже минув якийсь час, як я прочитала цю книгу. На жаль, чим більш минає часу, тим менш я щось пам'ятаю. Пам'ятаю дуже багацько гівна, навіть дивно скільки його помістила письменниця в таку невеличку повість. Текст більш схожий на записи щоденника, спогади скачуть і не дуже добре вгадується, про що саме зараз йде мова - чи то про сина аутиста (і це теперішні часи), чи то спогади про минуле родини, чи то про подорож і поневіряння біженців з В'єтнаму. Незрозуміло також чій одяг вона постійно нюхає - хлопця, чоловіка, просто знайомого чи сина. Так, перед нами заявлена історія про в'єтнамських біженців від комуністів, вона автобіографічна, але для мене не склалося цілісної картинки навіть під час читання. Взагаллі, мені не сподобалась авторка, таке враження, що вона досі ображена на матір за…

Под обложкой этой книги поместились две небольшие повести, разные по структуре, разные по содержанию, но объединенные одной темой – вьетнамская война.

«РУ» Во французском «RU» означает «ручеек» (слёз, крови). Во вьетнамском «РЮ» означает «колыбельная» или «убаюкивать, нянчить». Автор связывает эти два понятия в своей прозе, описывая Вьетнам до и во время войны.

Это поэтичное и красивое короткое повествование с очень грустными моментами из жизни Ру-молодой девушки, иммигрировавшей из Вьетнама в Канаду. Мы совершаем путешествие из богатого дома в Сайгоне в переполненный и грязный малазийский лагерь беженцев и далее к новой жизни в Квебеке. Там молодая девушка чувствует объятия нового общества и радуется возможности стать частью американской мечты. Проживая жизнь, полную потрясений, Тхюи…