Рецензии на книги — Павло Коробчук

У принципі, не книжка навіть, а книжечка, що вповні відповідає новому фестивальному формату, де вже не патлаті дикуни стрибають на і довкола мікрофона, а одні люди допомагають іншим спільно насолодитися власною буржуазністю. Це, звісно, свідчення того, що ми не стали динозавром — не закостеніли, а пристосувалися до нових (і навіть приємних) умов. Що мене стримувало, що не давало розпочати цю оповідь? Можливо, саме це, надто помірна форма, від якої важко абстрагуватися, надто коли ведеться про поета, який серед інших своїх колег по літературній генерації найбільше заслуговує на підпілля, роздруківки і самвидавче поширення. На заборони, цькування, на зім'яті примірники з відірваними обкладинками. Такого вимагає безапеляційна громадянськість деяких Коробчукових текстів — «скромний працівник…

Гопники тягнуться до сонця, а точніше до соняшників

Книга прикільна, динамічна, часто кумедна і весела. Мені рідко доводиться брати в руки щось з сучасної української літератури, проте ця книга мене порадувала. Вона складається з 11-ти (г)оповідань, але їх треба читати всіх підряд і загалом ідуть вони як одне ціле, ну майже як роман. Три брати гопники головні герої книги. За ці 11-ть оповідань вони встигають потрапити в парадоксальні кримінальні і вуличні перипетії. Від викрадення дітей до участі в парламентських виборах і зрештую встигають постаріти і зрозуміти наскільки мимо пройшло життя. Гарно показано з середини як стають депутатами, що кандидат може бути будь-хто, навіть гопник. Агітація з нього зробить справжнього героя який тільки й живе для народу, а всім керує бабло яким…

Имею необъяснимую тягу несколько раз в год шерстить "Твердиню" в поисках чего-то... Точнее кого-то. Кого-то, кого я открою для себя и поставлю на полочку, с удовольствием вспоминая те первые секунды чтения еще у полки в магазине. Иногда попадаются шедевры, иногда начинаю понимать неприятие современной украинской литературы.

Коробчук пишет хлестко, коротко, предложения будто рубит с плеча и сюжет закручивает так, что дыхание перехватывает. Этот магический реализм украинского разлива играет у него особенно ярко и это совсем не комплимент. Магический реализм Жадана (хотя готова аргументировано доказывать, что жанр Жадана совсем не магический реализм) вызывает бешеный восторг, те же фантастические линии у Дереша вообще вызывают желание аплодировать стоя. А Коробчук вызвал желание закатывать…

Раніше Раскольников рубав сокирою бабцю, тепер старенька нападає з сокирою на братів гопників. Якась тотальна анти достоєвщина.

Якось довго не могла викроїти час для прочитання і от нарешті потягнулася до книги з лушпинням на обкладинці. Книга спочатку якось ніби своїм відштовхуючим починанням не заглиблює у саму суть. А потім, коли починаєш вдумуватися в комічність ситуації чи певних сюжетних моментів – розумієш, що не варто шукати суті. Варто просто насолоджуватися процесом прочитання. З плюсів – подобається, як автор розставляє акценти. Зачепила комічна сцена з бабцею. І кримінальний шлейф по лінії кохання. З малюком було кумедно, але Все таки бабця перекрила ВСЕ. :)

Лосі та олені тут змішалися – одні стояли біля стін зі зброєю і у військовій формі, інші висіли на стінах з розлогими…

Ці вірші - пам'ятка, аби не забути події життя та країни; кохання, яке будло й не залишилось, вони викарбувані на папері та душах тих, хто їх прочитає. Поезія відгукується відлунням душі та хапає за сердце.

Чомусь першою думкую після декількох сторінок мені прийшло слово "пустота", стільки щему та суму. А потім - надія на нові переживання. Тут біль власний, біль України та нації. Є й вірші про себе. Влучні та навіть незвичні рими. І багато втрат.

Назва книги не просто взята, аби залишитись на палітурці, вона проноситься у сторінках, постійно виглядає то тут, то там.

Якщо ви любите ідеально римовані вірші, то книга не про це. Вона про відчуття. Себе та навколишнього.

юначе послухай, як шумним дощем тобі аплодує небо

життя нагадує смерть. Воно - як м'со, тільки розморожене

дощ - це плескіт…

замечательный свежий сборник современной украинской поэзии. в большей части - очень понравилось. радует оригинальность и душевность наших соотечественников.