Рецензии на книги — Дорж Бату

Всім відомий композитор Вольфганг Амадеус Моцарт помер у 1791 році у Відні. Але на цьому його пригоди не закінчились, бо він якимось неймовірним чином опинився у сучасному Нью-Йорку.

⠀

Ось такий стрибок у часі відбувся з вельмишановним паном!

⠀

Але чи зможе він призвичаїтися до змін, що відбулися у суспільстві? Чи опанує нові правила життя?

А взагалі хтось може повірити, що він ТОЙ САМИЙ Моцарт?!

_______________

⠀

Автор провів величезну роботу. Бо мені відкрилися дійсно академічні моменти з творчості та життя Моцарта. Але це все подано неймовірно легко, непримусово, і з величезною порцією гумору, що я з точністю можу сказати, що легше і смішніше книжки за цю я ще ніколи не читала.

⠀

Хоча я нічогісінько не тямлю у класичній музиці, автор так вишукано це все показує, що мені самій закортіло…

После "Иди на мой голос" Эл Ригби, я всерьёз заинтересовалась Моцартом, поэтому, когда следом за её прочтением вышел "Моцарт 2.0", не могла пройти мимо него. Честно, немного пугала аннотация, было сложно представить его в Нью-Йорке XXI века... Но, опасения были напрасны. Автор добротно изучил его биографию и отлично передал характер, а также то, как современный мир поражает и удивляет человека XVIII века. Я по уши влюбилась в эту историю! Вольфганг просто украл моё сердечко, собственно как и остальные положительные герои. Мне понравилась Стася, ставшая ему опорой в новом мире, и я переживала за её судьбу. Понравились и мисс Биркин, и Павел, и детективы Брижес и Козинский, и многие другие. Они все стали мне родными, поэтому трудно было переворачивать последние страницы и прощаться с…

Одне із самих світлих відкриттів останніх місяців. Як автора, так і твору, ну і героїв, звичайно. Коли я вперше побачила ім‘я автора, то подумала, що це перекладна література. Та ні, виявляється це псевдонім мого колишнього співвітчизника Андрія Васильєва, бурята по національності, який в 2002 році тільки вивчив українську мову (народився в Улан-Уде в 1977) і з того часу вона стала для нього рідною настільки, що нею він пише книги і веде блог в США, де описує роботу НАСА.

Ця книга - теж про роботу НАСА. Саме там працює Дорж Бату і його найкраща приятелька Франческа. Вона (книга) не має сюжету, це просто історії про будні працівників НАСА, які коректують траєкторіі спутників. Такі собі байки повсякденного колективного життя, смішні і не дуже, повчальні, місцями дуже нестандарні, а іноді…

Очень интересная книга, выросшая из блога, о работе в Центре управления полетами НАСА.

Главный герой с напарницей корректируют траекторию полета спутников, выводят их с временной орбиты на постоянную, помогают с доставкой грузов на МКС и под. Каждый из них делает расчеты самостоятельно, потом они сверяют цифры - такая страховка. А потом каждый своим ключом получает доступ к непосредственному управлению иногда многотонными аппаратами на орбите. У них есть наставник-профессор, но бывает, что в ответственный момент он отсутствует.

Главной героиней названа Франческа, напарница автора, и это удачный ход. Не только потому, что с юной сицилийкой всё время что-то случается, что-нибудь смешное и нелепое, но и потому, что это удачно уводит автора в тень, что всё равно полностью невозможно при…

Це справді гарна книга, яка найбільше полонила мене зовсім не карколомними пригодами шаленої сицилійки чи гумором автора, а його дуже влучними висновками з кожної мікроісторії. Справді, фах Андрія (він же Дорж, він же Джорджіо) дається взнаки. Як крутий журналіст, він таки вміє красиво поставити крапку. Його філософські роздуми (а він ще й буддист), уміло запаковані в обгортку слів, - ось, на мою думку, родзинка твору. Натомість уже згадані мною пригоди сицилійки, яка, здається, просто притягує до себе нещастя, чомусь дратували. Мені здалося, що її поведінка - егоїзм чистої води, адже "витягувати" її з усіх неоднозначних, веселих, а часом і абсудрних ситуацій доводиться комусь іншому (найчастіше - Джорджіо). Вважаю, що так використовувати людей не можна, тож Франческа мене відверто…

Это определенно пять! Я попыталась вспомнить, какая книга в последнее время заставляла меня смеяться в голос и не смогла. Это было на самом деле весело, познавательно и круто.

Андрей Васильев, он же Джорджио (так зовет автора его напарница-сицилийка Франческа) писал в своем фейсбуке постики на тему трудовых будней НАСА. Постики пришлись по душе не только действующим лицам, но и аудитории Андрея. Так и появилась "Франческа". Сборник коротких заметок был назван именно так, потому что в самые смешные ситуации попадает именно молодая итальянка, подтверждая, что понедельник - день тяжелый.

За время чтения я на самом деле успела прикипеть к дружной команде корректоров траекторий. И радует тот факт, что это не конец. Здесь и о смешном, и о грустном, о рабочих буднях, и о простой жизни, о космосе…

Ця книга заворожує своїми невеличкими невимушеними людяними історіями. На військовій авіабазі працює колектив людей, які займаються тим, що «пересувають» супутники у космосі, тобто коректують їх траєкторію. Вони різного віку, характеру, темпераменту, але вони знайшли спільну мову та здружилися.

Це різні історії. В основному веселі, але є повчальні та просто мімішні. Головна героїня усіх історій напарниця автора Франческа. За походженням вона сицилійка, за вдачею людина, яка весь час вляпується в нестандартні ситуації. Якісь історії до неї чіпляються самі, інші вона сама провокує, буває навіть спеціально. Інші герої цього дружнього колективу також люди нестандартні. Бувша балерина, а тепер сержант та завідуюча господарством бази – Сара МакКартні. Начальник авіабази полковник Вескот. У…

Что если бы каким-то невероятным образом Великие гении прошлых столетий оказались в 21-ом веке. Как бы они смогли адаптироваться и вообще принять изменения, что произошли в сравнение с их эпохой. Эта, на первый взгляд, безумная идея и легла в основу книги Бату «Моцарт 2.0», как утверждает сам автор – этот роман основан на реальных фактах, каждый из которых был дотошно проверен (ведь автор в прошлом журналист). Кроме того, он провел серьезное исследование, чтобы максимально точно передать все детали образа Моцарта для чего даже посетил Австрию. Дополнительной плюшкой этого романа стали иллюстрации и конечно QR-коды, которые помогут нам намного глубже погрузиться в атмосферу книги и особенно музыку. Музыке в данном произведение отведено особенное место. Это конечно не удивляет, речь ведь…

Это просто замечательно! Я столько хорошего слышала об этой книге, что бралась с большим предубеждением. И зря! Книга просто чудо! И юмор, и много интересного о космосе и спутниках, интересные размышления и трогательные моменты. Невероятный микс! И невероятно ценно то, что автор сумел не превратить его в несъедобную кашу.

Знаете, я никогда не хотела переехать в Америку. Да и просто туристом туда не особо хотелось попасть. Но читая эту книгу, я прониклась. Если хотя бы четверть думают так же, как герои этой книги, то это всё объясняет.

Жаль, что я не могу советовать эту книгу тем, кто не читает на украинском, она шикарная!

Власне кажучи, це продовження пригод напарників – Андрія Васильєва (Дорж Бату) та його колежанки Франчески. Книга майже нічим не відрізняється від першої частини, лише трохи поважчала та пригод побільшало. Розповідь така ж весела та цікава. Все дуже мило та енергійно. Хто полюбляє короткі історії з інтернету, читайте не пошкодуєте. ___________________________________________________________________________________________________________________

Собственно говоря, это продолжение приключений напарников - Андрея Васильева (Дорж Бату) и его коллеги Франчески. Книга почти ничем не отличается от первой части, только немного потяжелела и приключений стало больше. Повествование такое же веселое и интересное. Все очень мило и энергично. Кто любит короткие истории из интернета, читайте не…

Забавная, серьезная, легкая, научная, увлекательная, в общем удивительно достойная внимания книга. Честно говоря, к современному украинскому автору я подступалась с некоторой опаской. (Оговорюсь, не столько украинскому, сколько к современному.) Опыт недавних знакомств был несколько смазан. А Андрей-Джорджио-Джордж оказался парнем, хоть и серьезным, но не чуждым доброй шутки, любознательной наблюдательности, вдумчивой эмпатии. В общем, славный он парень.

А кто же Франческа? Франческа - просто огонь. Образ получился настолько живым, объемным, противоречивым, характерным, что приходится только усомниться в его реальности:) Зная, что книга выросла из блога, я бы просто приплатила, чтобы увидеть дамочку-прототип. Кое-какие политические моменты, особенно в текущем контексте, меня раздражали.…

- Дитячий садок!... - Гірше! - зітхнув професор. - Національне управління з аеронавтики й дослідження космосу!

Занимательные байки о трудовых буднях сотрудников НАСА, а точнее, Центра управления полетами. Искрометный юмор и легкий слог автора не дадут вам заскучать. Но, что самое интересное, под этими веселыми, а иногда и печальными историями скрывается большой пласт философских размышлений и реальный взгляд на мировую политическую обстановку. Франческа, чуть ли не "гвоздь" каждого рассказа, этакая "настоящая" женщина (как в том афоризме, в совершенстве умеет закатывать глаза, истерику и банки): шпильки, боевой раскрас, постоянные слезы, довольно плоский юмор и большое самомнение. Если честно, она меня немного подбешивала. А вот полковник Вескотт просто стал моим любимчиком, с его меткими…

На теренах книжкових сайтів України зараз активно рекламується книжка Доржа Бату Моцарт 2.0. Зрозуміло що цієї книги у відкритому доступі поки не знайдеш, але мене зацікавив автор. І уявіть моє здивуваня, коли він виявився автором що пише українською мовою під псевдонімом. За походженням він бурято-монгол, практикує тибетський буддизм. За першою професією журналіст міжнародник - гуманітарій. Майже в 40 років здійснив кардинальний поворот у житті й тепер працює на авіабазі США коректувальником польотів супутників, ракет й інших пристроїв що виводяться на навколоназемну орбіту. Ага чистий технарь. Як журналіст гарно володіє словом, тому було дуже цікаво читати не тілики про будні авіабизи й їхнього командного пункту, але й про те як вони виводять супутники на орбіту, етапи зльоту ракети,…

Так сталося, що я сама на це підписалася. Почати читати книжку зранку і оговтатися на наступний ранок із перервою на сон, поставивши реготливу і дещо сентиментальну крапку над першою частиною пригод Франчески - можу, вмію, практикую.

Я до останнього не вірила, що всі ці історії - реальні. Перекваліфікація Доржа Бату, математична геніальність сицилійки Франчески, яка завжди притягує до себе халепи, колеги, серед яких у минулому і член банди, і балерина, і кінолог, спочатку викликають подив. Але все це відбувалось насправді, крім того, подібні історії можуть ходити на двох ногах поряд із кожним - треба тільки придивитися і вміти слухати.

Книжка стала квитком, що дав змогу заглянути у шпарину життя командного центру корекції траєкторій космічних апаратів НАСА, сповненого не тільки точних…

Тож депресія чи не депресія, але доки є робота і той, хто тебе штурхне, дурнею мучитися ніколи.

Неймовірна історія, та ще й написана неймовірним стилем! Я закохалася в неї з перших сторінок і одразу почала розповідати подругам, яка ж вона цікава та крута.

Автор раніше був журналістом. І мені, як людині, яка обрала для себе цю саму професію, було якось по-особливому приємно читати історію. Крім того, Дорж Бату вкотре нагадав, що кожен може кардинально змінити своє життя і з гуманітарія стати оператором космічної станції.

Книга складається з реальних історій, які автор переживає на роботі в НАСА. Головна героїня зазвичай — його напарниця Франческа. І вона неймовірне диво! Її талант потрапляти в різноманітні надзвичайні ситуації просто вражає. Але колеги завжди приходять дівчині на допомогу.

Я…

Прочитав немало восторженных отзывов на эту книгу, я решила тоже приобщиться к истории про неожиданное явление Моцарта в Нью-Йорке 2018 года. Настроилась на встречу с прекрасным и даже завела сканер для QR-кодов, чтобы переходить по ссылкам и слушать произведения Моцарта. Что ж, музыка великого композитора не разочаровала. Кроме того, в книге прекрасные иллюстрации. А вот всё остальное вызвало недоумение. Первое, что меня удивило, - это менторское отношение автора к читателю. Я уже и отвыкла от позиции автора где-то там сверху, в запредельных высях, откуда он вещает с целью просветить читателя, которому, судя по этой книге, вообще очень мало что известно. О Моцарте уж читатель точно ничего не знает, поэтому ему позарез нужны подробные биографические данные. И читатель никак не мог бывать…

Знаєте, в житті бувають такі моменти, невідворотність яких так само очевидна, як і те, що сонце заходить на заході, а світанок починається на сході. Але, незважаючи на невідворотність таких подій, ти волієш вірити, що вони не настануть ніколи. Що батьки завжди будуть молоді й здорові. Що ти завжди будеш такий сильний і красивий, як у двадцять п'ять. Що діти завжди будуть маленькі, смішно вередуватимуть і проситимуться на ручки. Проте так не може тривати вічно. І ви це знаєте.

Знаєте, є такі книжки, із якими неймовірно важко розлучатися. Ця — одна з таких. Я була щаслива, що в ній майже 600 сторінок, і що я зможу стільки часу насолоджуватися її читанням. Але прощатися все одно було дуже сумно. Адже герої стали такими близькими, ніби я була з ними знайома, ніби теж працювала поруч і бачила…

К Видавництву Старого Лева у меня одна претензия: зватит уже экономить на приличных литредакторах! Ну ей богу, после хорошей редактуры эта книга читалась бы на порядок лучше. К Доржу Бату у меня претензий две: первая – надо было настоять на литредакторе. Или писать на родном языке, носителем которого автор является. Потому что в том, что я увидела в тексте ощутимо чувствуется акцент. Это не критично, но дискомфортно. Вторая претензия – политика. У нас тут три сотни страниц отличных историй и НАСА и людях, которые в НАСА работают. И кто бы что ни думал, но покупая книгу о НАСА читатель не хочет видеть аналог ленты новостей или ленты соцсетей. По сути, это выглядит примерно следующим образом: «эй, приходите к нам! У нас тут журналист-гуманитарий, который работает в НАСА корректировщиком…

Читала книгу і розмірковувала: ну за яких обставин я б ще познайомилась з музичним генієм Моцарта?
Коли пересічна людина, що не цікавиться класичною музикою чи не відвідувала в дитинстві музичну школу бере в руки таку книгу - починається магія дослідження.
З першого відео про недописаний реквієм мені конче потрібна була інформація. Як губка поглинала речення за реченням, щоб вгамувати свої спрагу та повернутися до історії!
А історія точно в стилі Бату. Його стиль, манери, потреба зробити книгу цікавою для всіх невпізнати неможливо.
Дуже гарним прийомом вважаю введення антрактів в текст. Це коли автор напряму звертається до читача, задає питання, підштовхує замислитись! Це ж розважальна історія, читач хоч і бере в руки книгу, але бувають моменти, коли заколопотаний мозок може пропустити щось…

Коли “Франческа” підкорювала інстаграм, я по своїй наївності думала, що це якийсь новий закордонний популярний бестселлер, що для нас його переклали ВСЛ. Тим більш, що книжка про NASA, космічні пригоди “Містера Щасливчика” і не менш “космічні” головної героїні-сицилійки Франчески. На пару до неї додається і сам автор, невід’ємна частина дуету. Отож, думок про те, що це україномовний автор в моїй голові не з’являлося ще довго, поки я серйозно не захотіла цю книгу собі в колекцію.

Враження приємні, хоча дикого реготу з моєї кімнати не було чути. Гумор є і він чудовий, але ти хихотиш тихенько, неначе до себе. Можливо, моя оцінка була б вища, але це той випадок, коли всі нахвалюють роботу і ти, прочитавши її і трошки іншого очікувавши, не знаєш, чому в тебе якесь дивне відчуття непевності……