Добрі новини з Аральського моря

Богдана бежала от Дрогобыча, жизни в нем и хотела доказать отцу, что сможет прожить без его денег. Хлоя популярная певица в прошлом, сбежала после страшных событий, которые совершила, либо которые не совершала. Рита бежала от прошлых отношений с Иваном, который изменял ей, подавлял и никогда не ценил, и от сильной любви и привязанности к нему. Маша была активисткой движения «Femen» сбежала после политической акции, которая пошла не по плану.

Рассказ идет про жизни 4 разных девушек сейчас и прошлом, как по мне слишком затянуто и скучно. И хэппи-еэнда тоже не ждите, получилось "за что боролись, на то и напоролись"

Хлопчики і дівчатка, чи спокусилися ви на "Добрі новини..." від Карпи? Я - так. 300 гривень за цілковите лайно. Три зірки поставила лише за гарну палітурку і крах читацьких сподівань. Історії чотирьох новоспечених "парижанок" з різними розладами психіки - як віддзеркалення внутрішнього світу авторки, того, що коїться в її голові. Адже хто хоч трохи знає фактів про Карпу, згодиться, що роман завуальовано автобіографічний. Просто авторка сегментами розділила життєвий досвід між чотирма героїнями. І до чого тут море? Загалом, книжка - суцільне лайно. Молодець Ірена Карпа, що так майстерно вміє піарити власні недотворіння.

Що хочеться порадити кожному, не ведись і не витрачай свого дорогоцінного часу на ось це. Не будь, як я)) У повному захваті від легкості та гумору "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете" знайшла ось цю із останніх книг Карпи. Почитала неоднозначні відгуки і подумала щось подібне до "нє, ну не всі здатні оцінити цю шалену жєнщіну, а я здатна". Ні, не здатна. Варто зазначити, що прочитала рівно 25%, а тому можу допускати, що потім стався грім у січні і історія стала цікавою, але ніц в це не вірю. Персонажі не цікаві і часто тупуваті (да простіть мене за цю прямоту). І ось так читаєш, неначе чийсь щоденник-літопис без будь-яких думок чи динаміки подій, і єдине, що думаєш - нащо я витрачаю на це час. Ледь не вперше жаль витачених коштів на книгу. Добре, хоч електронна, і не…

Саме завдяки цій книзі відбулось моє перше знайомство з нашумівшою й епатажною Іреною Карпою.

.

Раніше не цікавилась її творчістю взагалі, так як знала, що у своїх романах авторка вживає ненормативну лексику, описує сцени сексуального характеру, тому й не хотілось витрачати час на таку специфічну  літературу.

.

Побачивши новеньку книжечку Ірени Карпи, мені стало цікаво, що ж ховається за цим «товстунцем» під назвою «Добрі новини з Аральського моря».

.

Спочатку я знайшла в інтернеті 17 сторінок книги, й сама того не помічаючи вже смакувала кожним рядком.️

Інтрига дедалі зростала, а ознайомчий фрагмент підходив до кінця... Я й не зчулась, як мене захопили ці чотири різних історії. Було цікаво читати про кожну.

.

Жінки, які міряли про краще життя у Франції, зі своїми мріями й амбіціями, страхами й…

"Добрі новини з Аральського моря" - это было мое первое знакомство с творчеством Ирены Карпы. И оно оказалось более, чем удачным. Когда я держала в руках толстую книгу, по объему перегнавшую две предыдущих книги, которые читала, то я почему-то не подумала "Черт, сколько же это читать", а наоборот словила себя на мысли, что я скорее хочу открыть первую страницу. Возможно магия обложки или интуиция :) И все. Тут меня унесло в другой мир. Я не могла оторваться и словно мысленно переехала в Париж. Ирена Карпа знакомит нас с героинями - Ритой, Хлоей, Машей и Богданой, которые оказались в Париже, пытаясь найти себя и в каком-то смысле начать новую жизнь. Одна из них интровертка, которая скрывается от того, что натворила на музыкальном фестивале (узнаете что) и которая доверяет только себе,…

Я і сама не знаю, чому не хотіла читати і не купувала цю книжку. Виявилося, вона чудова. Це якщо коротко. Читала в ел. вигляді, книголав робить гарні книжки що паперові, що електронні.

Чотири героїні - Маша, Богдана, Хлоя і Рита. Вони українки, які опинилися в Парижі. У кожної своя історія. Маша - колишня феменка, відійшла від їхнього руху і тепер роззирається навколо і шукає, чим би зайнятися. Богдані 18, вона мажорка з Дрогобича, дочка багатих батьків. Батько вирядив її навчатися в Відень, але вона швидко втратила інтерес до навчання, проциндрила всі гроші на розваги і наркотики, і далі шукає пригод на свою голову, тепер у Парижі. Хлоя втікає від минулого - життя повного розпачу і невдач, кар'єра рокерки, служби в АТО, посттравматичного розладу. В Парижі вона хоче знайти свого нового…

Мені б дуже хотілося написати 800 абзаців чогось трендового і високопарного про «многослойность» і «трендовость» даного твору. Але не буду. 

Це звичайна «пєснь про поіскі сєбя». При цьому авторка досить вміло вживила продакт-плейсмент всього, що (мабуть) любить сама. Тим же трохи раніше займався росіяний Сєргєй Мінаєв, твори якого я дуже люблю. 

Чотири героїні (прям жіночий «Бумер») продираються крізь такий няшний і такий важкий на «вдох» Париж. Всі ці літри сперми, всі ці платтячка, аперолі і прочая - покликані просто включити в історію все нових і нових представниць ЦА. Всі ці «ужаси» про «останнє євро» і надію «насосати» наступні гроші - це все звідти, від бунтарства проти «мєщанського» і «несправжнього».  Бідний Дрогобич, куди так не хоче повертатись Богдана - це про відчуття авторки.…

У мене склалися доволі складні стосунки з творчістю письменниці Ірени Карпи. Під час студентських років в Україні я любила експериментувати з сучасною українською літературою, що не завжди закінчувалось добре. Ранні твори Карпи, «Фройд би плакав» та «50 хвилин трави», були для мене немов дешевий алкоголь, після якого наступало важке похмілля, тож більше не хотілося до них повертатися. Коли вийшов друком новий роман «Добрі новини з Аральского моря», я довго вагалася, чи варто замовляти цю книгу, пригадуючи минулий експіріенс. Скажу так, маркетинг та анотації зробили свою справу і я все таки прочитала цей роман. Історія чотирьох жінок, що живуть в еміграції та борються за своє місце під небом Парижу. Я сама вже не перший рік живу за кордоном, тож мені стало по-дитячому цікаво й захотілося…

Чудова книжка! Я просто не могла відірватися! Паралельно з нею почала читати декілька інших книг, але у результаті усі їх відкинула і сконцентрувалася на цій. Це було не перше знацомство з Карпою, років 6-7 тому я намагалася прочитати якусь з її перших книг, та мені взагалі не сподобалося. "Добрі новини" - другий шанс її творчості, і я залишилася просто у захваті.

Мені дуже сподобалася кліьцева композиція - книга починається та закінчується майже у той самий момент і весь розвиток подій йде навколо того, як чотири героїні потрапили у цей часовий відрізок початку/кінця. До речі, героїні різні, психологічні образи добре виписані, і що мені сподобалося - вони усі у результаті зустрічають одна одну і проводять більше чи меньше часу разом.

Дуже цікаво було спостерігати як характери героїнь…