Новинки Катерины Бабкиной

«Моє тихе Різдво» — нова збірка короткої прози сучасних українських письменників, що продовжує традицію різдвяних антологій від «Видавництва Старого Лева». На сторінках цієї книжки Різдво святкує велика галицька родина, а ще — волонтерка, для якої без есемески з фронту застигає час, і мусульманка, помішана на адвент-календарях, і навіть атеїстка, яка старанно готує дванадцять страв. Герої цієї збірки шанують давні традиції та створюють нові, шукають сенси та чекають див. Вони радіють, ностальгують, смакують, згадують дитинство, шукають ідеальні різдвяні сюжети і виліплюють ідеальні вушка з грибами.

Чи уявляєте ви собі істоту, велетенську, як дім, волохату, тиху та непомітну, людиноподібну й дотепер не відому науці? Одного разу Мік разом із друзями натрапляє на дитинча саме такої істоти — це рідкісні, недосліджені ще снігові тепли сховали своє маля поруч із домом єдиного з людей, якому не бояться довіритися. І цей єдиний — дідусь Міка! Відтоді в житті хлопчика з'являється чимало таємниць та відповідальності. Разом із дідусем вони мають подбати про звірятко, адже виявляється, що за ним уже шукають.

Чи витримає дружба випробування таємницями? Чи відновиться ще одна дружба, котра багато років тому такого випробування не витримала? Та що врешті-решт станеться з маленьким сніговим теплом? А з великими? Пориньте в цю затишну та дружню історію від Катерини Бабкіної з чарівними ілюстраціями Євгенії Гайдамаки.

Ми весь час живемо між болить і не болить, не дуже болить, болить не це чи болить, але комусь іншому. Що не болить вам сьогодні? Збірка віршів Катерини Бабкіної про все, що болить, не болить, надихає, підносить і просто змушує нас почуватися живими.

«Селфі в Парижі» — збірка сучасних українських оповідань, дія яких відбувається у місті, що приваблює і манить мрією про нескінченне свято, яке завжди з тобою. А втім, Париж зовсім не ідеальний. Як і будь-яке інше місто. За «фасадами» туристичних пасторалей із образами романтичних пікніків на березі Сени вирує буденність реа­ль­ного життя, коли справжнім щастям є скромна вечеря із сервісу врятованих продуктів, в яких от-от спливе термін придатності… А за лаштунками феєричних вечірок розгортаються драми, що назавжди залишають слід у житті.

Кожне з оповідань збірки по-особливому передає пульс і вібрації легендарного міста і змальовує Париж, для кожного «свій».

Упорядниця Ольга Ренн

Seria opowiadań ułożonych w jedną historię pięciu rodzin, których dzieci spotykają się w szkole 1 września w pierwszym roku niepodległości Ukrainy i pozostają przyjaciółmi na całe życie.

"Wtedy wysoka dziewczynka mrugnęła rezolutnie i puściła rękę swojego sąsiada z ławki, który zdążył zapomnieć nawet o swoich wątpliwościach, na tyle wszystko to było dla niego nowe i niepojęte, i przesunęła cienkimi palcami po kołnierzyku Liliczki. Z kołnierzyka odpięła plastikową myszkę, błyszczącą, szarą broszkę z elementami różu, i podała ją na dłoni zapłakanemu chłopczykowi. – To dla ciebie – powiedziała. – Prezent. Przestań płakać, proszę. Przestań natychmiast. I on, zdaje się, przestał. Może nie od razu, ale na pewno przestał".

«Звичка писати» — це книжка-зошит для роботи зі словом, натхненням та собою. Нею можна скористатися, щоби краще пізнати себе як інструмент письма. Зрозуміти саме свої цілі, мотивації, страхи, бажання, потреби й можливості та з’ясувати для себе, чого і навіщо ви хочете від слів, історій, образів. А можна просто помалювати чортиків і трішки розважитися.

«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі. Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв’язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені,…

Були часи, коли дівчата не мали права робити те, що вважають за потрібне: обирати собі до смаку одяг, заняття, фах, життєвий шлях. Жінки не мали ані виборчого права, ані повноцінного права власності. У світі є країни, де жінка дотепер не належить сама собі, дівчина не може дістати ні доброї освіти, ні хорошої посади. Праця жінок оплачується нижче, ніж така ж робота, виконана чоловіком, навіть незважаючи на результати і затрачений час та ресурси. На щастя, світ поступово змінюється й подібні реалії відходять у минуле. Щоби виправити їх остаточно, ми всі мусимо докладати зусиль.

Ця книжка для того, щоби захоплюватися не завжди простим життям та не завжди справедливо оціненими досягненнями українських жінок та дівчат усіх часів, їхнім професіоналізмом, вірністю своєму покликанню, їхньою працею на користь усього людства. Для того, щоб пригадати ще раз і не забувати ніколи: вони — сила. Потужна, рушійна, вільна, необхідна світові.

Збірка оповідань п’яти молодих, але вже відомих українських авторів покоління міленіум про головні цінності України.

«Щасливі голі люди» – тематично об’єднаний цикл оповідань Катерини Бабкіної про щастя або, якщо точніше, про те, що стається з нами перед ним. Це історії про покоління тих українців, хто ще краєм життя застав совок і руїну по ньому, хто виріс і зміцнів як міг, радше не завдяки, а всупереч усьому, що з ними відбувалося; про те, як ці люди живуть тепер і взаємодіють зі світом, в якому – і війна, і любов, і еміграція,і Ханой, і Нью-Йорк, і мертві, і живі, і сліпі, і немудрі. І головне – про те, як з цим усім бути щасливим.

У житті Шапочці багато чого наразі не можна – їсти всілякі ласощі, бігати, кататися на лонгборді і навіть гладити собак. А ще потрібно вчасно приймати таблетки, адже Шап (а так хлопчика звуть відтоді, як у нього після хіміотерапії випало волосся і він не хотів скидати блакитну в’язану шапку) досі бореться з лейкозом. Однак хлопчик не впадає у відчай, а спілкується зі своїм новим другом – блакитно-сірим китом, який невідь-звідки узявся в повітрі над містом. Кит навіть може катати Шапа на спині понад хмарами… Книжка «Шапочка і кит» Катерини Бабкіної присвячена дітям, які борються з онкологічними хворобами.

Перша дитяча книжка Катерини Бабкіної. Це низка історій про мешканців садиби в місті. Як речі, птахи, овочі та інші рослини, авта, візки, іграшки, трави, тварини, люди й діти взаємодіють між собою? Вони багато що знають і вміють, особливо овочі. Будь до них уважний або уважна – і вони все тобі розкажуть, а дещо навіть покажуть.

Катерина Бабкіна — письменниця і сценарист, автор поетичних книжок “Вогні святого Ельма” й “Гірчиця”, збірки оповідань”Лілу після тебе” та значної кількості публікацій українською і в перекладах російською, англійською, шведською, німецькою, польською та французькою мовами. У видавництві “Фоліо” 2013 року вийшов друком роман К. Бабкіної “Соня”. “Знеболювальне і снодійне” — нова поетична збірка найяскравішої української молодої поетки, в якій чудово розкривається її непересічний талант. “Поезія Катерини Бабкіної, за влучним висловом Ірини Славінської, — це ранка на обвітрених губах, яка ніколи не заживає”.

Катерина Бабкіна - письменниця і сценарист, автор книг поезії "Вогні святого Ельма" та "Гірчиця" та збірки оповідань "Лілу після тебе" й значної кількості публікацій українською та в перекладах російською, англійскою, шведською, німецькою, польською та французькою мовами. Соня - дебютний роман найяскравішої української молодої поетки - це історія про любов, молодість, кордони, гомосексуалістів, євреїв, Німеччину, Польшу, Албанію, Чорногорію, Салоніки, контрабанду, молитву, інцест, вічне життя, заробітчанство, вагітність,пошук, Аллаха,чудеса та чотириста тисяч євро.

Свого часу авторові цих рядків здалося, що з української силабо-тоніки вже нічого не витиснеш. Тобто що вона, звісно, ще кілька десятиліть протягне, але нічого суттєвого в ній уже не відбудеться. На це є дві цілком об’єктивні й дуже вагомі причини й обидві полягають в обмеженості формальних засобів. Перша - обмежене число віршувальних розмірів, що неминуче спричинює дедалі відчутнішу монотонність ритмо-мелодики. Друга - обмежені можливості в римуванні, через які будь-яка винахідливість і мовна віртуозність раніше чи пізніше вичерпають себе. Та це все формалізм, слушно заперечили б мені прихильники силабо-тоніки. А поетична справжність усе…

Проза Катерини Бабкіної легка й вигадлива, стилістично майстерна, часом наївна, іноді - епатажна. Межа між химерністю й психологізмом у її творах не однозначна. Будь-яка річ може виявитись знаком, у будь-якому домі одного дня через дошки підлоги може прорости очерет.

У що вилився кількасотрічний розвиток української поезії? А ось у цю книжку! У ній представники наймолодшого покоління поетів - двотисячники - утворюють собою 2000 кілограмів (себто 2 тонни) найкращої, найбільш яскравої та оригінальної поетичної субстанції України.

Збірка поезій «Заговорено на любов» — це радше збірка емоцій, щасть, сокровенних таємниць та сердечних ран, аніж вірші. Навіть ті, хто не звик зачитуватися поезіями, знайдуть серед текстів Катерини Бабкіної слова, здатні описати саме їхні любов чи тугу, радість, гіркоту, біль, страхи або надії. Тут із граничною відвертістю постають перед читачем і найсильніші почуття, і сучасна буденність, і свято душі, і війна, котра непомітно, але невідступно пронизує мрії, переживання і вплітається у кожен наш день, у кожну думку, кожен порив серця.