Заговорено на любов

Закохуватися у поезію - це прекрасно. Ловити себе у рядках, впізнавати прадавні речі, виписані манускриптом під шкірою і сховані віками, що промовляють тихим шепотом - це неймовірне відчуття. І воно сталося у мене з Бабкіною. ⠀ Кожен її вірш - це одкровення. Ці одкровення хочеться вкарбувати на долонях і звертатися до них у хвилини туги, шукати в них втрачену надію і захоплюватися коханням, що відбувається між чоловіком і жінкою. ⠀ Ці поезії дуже відверті. Рядки сплітаються у павутину почуттів, яка затягує і не відпускає до останньої сторінки збірки. ⠀ Це любов️

Я дуже люблю прозу Бабкіної, відтоді як познаймоилась з її творчістю ще у далекому 2016-ому році - скуповую усі її прозові книжки як тільки вони виходять. Не дивлячись на це я була зовсім не знайома з її поезією. Тож під час останніх книжкових закупів минулого року я купила цю збірочку і цієї суботи знайомство таки відбулось.

Скажу честно, мені сподобались не всі поезії у цій книжці. Взагалі збірка мені здалась достатньо не однорідною - чудові поезії і потім бац, одна така, яка якістю якось не дотягує до попередніх. а потім знову чудові поезії, а потім знову бац і ще одна яка пробуджує багато питань, щодо місця цього твору у зібрці.

Але якщо брати кількістю, то мені сподобалась левова доля творів у "Заговорено на любов" і, що дуже важливо, останні поезії у збірочці вийшли чудовими і тож…