Анна и король

How can I not love you What do I tell my heart When do I not want you Here in my arms...

По телу все еще бегают мурашки. Это было так проникновенно и так захватывающе, что каждую главу – каждую историю я переживала как настоящую.

Взялась я за книгу после того как фильм меня просто убил. Казалось бы, Анна Леонуэнс и король Сиама Монгкут совершенные противоположности, да что там противоположности, они живут в двух разных мирах. Да что там, в мирах, планетах!! ( Да что это такое, после этой книги я начинаю говорить штампами..м-дааа..)

На самом деле Маргарет Лэндон намешала кучу биографических фактов и отсебятины (Таиландцы , правда, до сих пор настаивают, что все-таки там одна отсебятина, но я как романтическая девушка ставлю на факты, ну ведь должна же там быть хотя бы частичка правды?) и получила такой вот исторический пирожок с лирической начинкой.

Она заставила меня вместе с Анной переживать за каждого несчастного попавшего в немилость к королю, добиваться правды не криками и истериками, а взвешивая каждое слово, использовать то небольшое (а мы-то знаем, что большое) влияние которое у нее есть на короля, ходить по судам, отстаивать свою позицию. Идти напролом, через сопротивление, иногда за свою доброту получать по голове или в итоге оказываться ни с чем.

Она учительница английского языка для королевских детей. Он Король Сиама. “The Lord of Life” – как его называют подданные.

Там ни сказано, ни одного слова о любви или каких-либо чувствах друг к другу… Да они и сами не осознали этого, но между ними что-то было.

Практически каждая глава рассказывает о дне, о котором она никогда не сможет забыть. О дне, который на всю жизнь врезался в ее память.

Цитата из фильма, но именно на этом моменте мои слезы перешли из стадии «всхлипнула» на стадию «безутешные рыдания».

I was only a boy, but the image of my father holding the woman he loved for the last time has remained with me throughout the years.

Чи можливо, щоб дві людини із цілком різними поглядами на життя, віросповіданням, культурним бекграундом і соціальним положенням зуміли порозумітись, та ще й у такий спосіб, щоб кожен почувався максимально задоволено? Достатньо лише проявити відвагу, терплячість, рішучість і непохитність, як це зробила свого часу Анна Леоновенс - вчителька англійської мови для численних дітей і наложниць короля Монгкута, правителя Сіаму в ХІХ столітті.

Розвинувши в собі ще з юності гострий спротив до рабства і полігамії, молодій англійці довелось багато настраждатись, живучи в країні, де рабство - основа конституційного ладу, а чисельність королівських дружин і наложниць перевищує всякі понятійні межі. Тим не менш, вона вперто стоїть на захисті тих ідеалів, які, як вона вважає, повинні визнаватися у всіх куточках земної кулі. Смілива жінка не боїться перечити ані примхливому королю, ані його зарозумілим міністрам, доки на її боці правда і закон. Дуже швидко вона стає таким собі ангелом-рятівником для багатьох знедолених і несправедливо покривджених у цій країні.

Використавши дві книги спогадів Анни Леоновенс ("Англійська гувернантка при сіамському дворі", "Гаремний роман"), факти із політичного й культурного життя Сіаму того часу, Марґарет Лендон пропонує захопливу біографічну, не позбавлену художньої оздоби, розповідь про те, що добре серце, мудрість і внутрішня витримка складуть хорошу службу навіть в найекстремальніших ситуаціях, що ніколи не варто опускати руки, і тоді плоди твоєї праці стануть помітні усьому світові, і нарешті про те, що жорстокість і тиранія - не ті речі, з якими можна миритись, але з усіх сил протидіяти. Враховуючи те, що я ніколи не цікавилась Таїландом, а тим паче його історією, авторка зуміла подати це все в такій доступній формі, що я без всякої задньої думки поринула у світ білих слонів, вічних тропіків, пальмових дерев, буддизму, забобонів і культу бога. Уявляєте, коли Анна розповідала учням про сніг, спершу ніхто не хотів вірити, що таке природне явище існує!

Для тих, хто спокусився обкладинкою, або ж так само, як і я, спочатку подивився фільм 1999 року з Джоді Фостер і Чоу Юнь-Фат у головних ролях, хочу відмітити, що книга і фільм більш як наполовину відрізняються одне від одного, і тому в романі ви не знайдете жодних сцен, де б стосунки Анни і короля хоча б віддалено нагадували романтичні. Так, за п'ять років їм вдалося наблизитися до того мінімуму, який зазвичай називають дружбою, але не більше. Прочитавши книгу Марґарет Лендон, будь-хто з вас переконається в абсурдності навіть думки про те, що між цими двома могло б зародитися щось настільки неймовірне, як кохання.

Тому з усього вище можна підсумувати, що книга є надзвичайно інформативною, пропагує гуманістичні й моральні цінності, знайомить із багатьма моментами світової історії, проливає світло на недосконалість освіти і науки в таких країнах, як Сіам ХІХ століття, змушує проникнутись глибокою повагою до реальної Анни Леоновенс, яка, незважаючи на всі перешкоди і труднощі, виконала свою місію і змогла виховати нове покоління сіамців: справедливих, розсудливих, готових поборотись за суверенітет і процвітання своєї держави.