Отзывы о произведении Маша, або Постфашизм

Антиутопія - один з улюблених жанрів ХХІ століття. Людям сподобалось приголомшуватись жорстокістю, незрозумілістю життя, яке буде через декілька тисячоліть. Але в першій відомій мені українській антиутопії все трохи по-іншому: автор поєднав тваринно жорстоке майбутнє з сучасністю, дав змогу зрозуміти, що нелюдяність...вона поруч. Роман динамічний, оповідь від першої особи - журналіста газети "Голос Рейха", Дмитра Огіна, який подібно Гаю Монтегу віддано служить державі, в той час відчуваючи природну відразу до ідеї. Рейх - планетарна держава, де люди в абсолютній рівності і свободі існують завдяки сторам - нащадкам нижчої раси. В сторів стерлись будь-які людські якості, вони обслуговувальна маса, тварини. Їх використовують, здають на м'ясокомбінат, рубають та їдять (тут також варто…

Якщо чесно, я не люблю антиутопї та будь-якого роду фантастичну літературу. Ця книга потрапила до мене випадково - завдяки книжковому сервісу Bookowina - фактично наосліп. Зазвичай, читати щось невідоме цікаво, але роман Ярослава Мельника не змусив мене полюбити жанр антиутопії. Спробую коротко пояснити чому:

- загравання з емоціями читача. Тобто автор спеціально продумував сюжет, описи, деталі книги, щоб вони шокували, дії окремих героїв викликали огиду та засудження. У більшості випадків це робилось без жодного завуальовування, грубо і по-примітивному. Наприклад, розписати в подробицях, як смакують м'ясо сторів (людей, яких перетворили на нижчу расу, фактично тварин) люди майбутнього: вушка, печінка, відрізана голова у мисці... Такі моменти викликали не зворушення, а бажання перелистати…

Ще одна антиутопія, яка, на мою думку, нічим незгірше за "must read" цього жанру. Це одна з найкращих книжок, прочитаних мною із сучасної української літератури. Ярослав Мельник новий автор для мене, та я жодного разу не пожалів, що познайомився із його творчістю. Ця книга світового масштабу, саме така література повинна представляти Україну. Не дарма "Маша, або постфашизм" була номінована на книгу року за версією ВВС-Україна 2016. Шокуючий твір, один із не багатьох, який просто заганяє у так званий "ступор". Я все ще у роздумах над сюжетом книги і ніяк не можу визначити, що було правильним , а що ні. Звичайно ж рекомендую читати всім (як і кожну антиутопію, яку читав), до того ж це наш автор, таких у нас, на жаль, одиниці. Окремо б хотілося відзначити саме видання книги. Це була перша…

+ низка актуальних філософських запитань, які ставить автор перед своїм читачем: Чи можна ідентифікувати істоту як людину, якщо брати до уваги лише зовнішні фактори (в тому числі і схожість внутрішніх органів) ?; І взагалі, що таке людина, яке визначення їй ми можемо дати ? На основі чого відрізняти людину від тварини?; Чому ми, люди, думаємо, що тварини забувають з часом про біль, який ми їй завдаємо (б'ємо, забираємо їхніх дитинчат…); Чи гуманно їсти м'ясо? Що сильніше/істотніше: здоровий глузд чи безумство почуттів?; Чи є правда правдою, а моральність моральністю тільки тому, що так прийнято, що так думають впродовж довгого часу?; Що таке свобода і що таке цензура, а також, чи можлива свобода без рамок, чи не перетворюється вона в такому випадку на хаос, чи не стає злом?; Яка кінцева…

Ярослава Мельника я люблю ще з часів "Далекого простору". Для мене саме він - одни з прикладів того, що є сильні, потужні та талановиті українські письменники. Мельник - щось середнє між Кінгом, Хакслі, Оруелом, але він - наш! А ще у Ярослава чудова українська мова, саме українська, без західних діалектів і т.д, власне мені його читати легко, і захоплююче. "Маша" потрапила в руки випадково, і вже перший розділ шокував. Цю книгу читати важко і страшно, але відірватися теж не можливо. Фашизм знову прийшов до влади і переміг, а новостворені концлагеря з роками розділили людьску расу на 2 види - людей та сторів (тварин, що виглядають, як люди). В чомусь і є доля правди, адже люди все більше своїми вчинками нагадують тварин, живуть інстинктами. Але хто і що те мірило, яке здатне зробити…

“Ми живемо у жорстокому світі, а покликання літератури - чесно показати цю жорстокість ” Ярослав Мельник

Про цю книжку я багато чула. Здебільшого що це книга-шок, що її треба читати всім, що вона жорстка, що вона сильна, що вона в рейтингах, що… Багато всього в такому ж дусі і про неї і про автора. Зрозуміло, що коли з усіх боків так наполегливо поступає інформація про якусь книжку - важко стриматися. Я, не дивлячись на те, що зазвичай дуже стримано ставлюся до піару у книгочитанні і для мене не є аргументом: “Це бестселер” або “Це всім подобається”, взялася читати цю книжку. Бо тут, наче, не стільки піар, скільки відгуки були, враження, авторитетні думки. Принаймні я так себе втішала.

Я помилилася. Я лише зайвий раз переконалася, що не можна орієнтуватися у виборі на чужу думку. Що…

На сегодняшний день эту книгу прочитали человек 6 и все поставили самые высокие оценки. И ни одного отзыва. Странно, да? Однако это странно для тех, кто не читал. Более эмоционально-тяжелой книги я еще не читала. Более правдивой книги я еще не читала. А что самое страшное - что все это вполне может быть. Стоит просто задуматься: "А что делает человека человеком?". По каким принципам мы отделяем людей от животных? Имеющий руки-ноги-голову? Наличие души? Наличие эмоций? Наличие мышления? Думаете, глупый вопрос? Из толкового словаря русского языка: "Люди - 1. Живые существа, обладающие мышлением, речью, способностью создавать орудия труда и использовать их в процессе общественного производства..." Такое хрупкое и спорное определение, верно?

А теперь представьте, что однажды фашизм победил...

Книга Ярослава Мельника не относится к особо ярким экземплярам жанра антиутопии. Вложенный глубокий смысл о человечности и гуманизме пронизывает каждую страницу, демонстрируя нам ту реальность, в которой пребываем ныне и мы с вами. Грех Адама не прошел бесследно. Люди чувствуют себя богами, всезнающими, дарующими самим себе права распоряжаться чужими жизнями, устройством государства и самой природой. Описываемая эпоха неогуманизма являет нам картину воплощения идеи «сверхчеловека» Ницше. «Нижняя» раса создается искусно, подпадает под категорию животного мира, в котором человек ощущает свое величие. Легко оправдать себя тем, что так устроено испокон веков, когда для выживания и продолжения собственного рода отнимается животная жизнь, после употребляется в пищу, а из остатков непригодных…

Із цієї книги розпочалося моє знайомство з жанром антиутопії, хоча й думала, що почну з трохи іншої книги й іншого автора - "1984" Джорджа Оруела.

Хоча "Маша" написана українським автором, а вони переважно не викликають в мене захоплення, ця книжка байдужою не залишила. Однак все-таки в тексті, мові, сюжеті відчувається якийсь брак, відразу розумієш, що написана вона не зарубіжним автором, чогось не вистачає все ж нашим письменникам, на мою скромну думку

Источник