
Дане оповідання являє собою «наукову працю», «дослідження» «вимерлої» нації (о, скільки лапок вийшло), що є нічим іншим, як сатирою на… можна зрозуміти на кого. ;)
Чухраїнці отримали таку назву, бо забагато чухались (вже не знаю, чи ставити й тут лапки). :)
Автор розглянув основні національні риси чухраїнців, а саме:
- Якби ж знаття?
- Забув.
- Спізнивсь.
- Якось то воно буде!
- Я так і знав.
Розглянуто ці риси було на прикладах з життя - для того, щоб всьому загалу було зрозуміліше.
Але сатира ця добра, бо інакшого від Вишні можна не чекати, та обнадійлива.






































