Не забирайте в Москви літеру
- «Особливих немає. В принципі. Є звичайні, які забули, що вони такі ж, як інші...» - ось так просто Люко Дашвар скасовує думку попереднього автора про обраність. А я то вже намітила собі день, коли стану особливою…
А якщо серйозно, цікаве оповідання. Навіть не сюжетом, посилом. Ми є лакмусовою бумажкою нашої країни, ми - результат нашої держави, отже мусимо жити тим, чим живе вона. Не може бути так, що країні зле, а тобі добре, а якщо це так, то задумайся, насамперед про себе, як людину.
Ну а ще Дашвар дуже гарно обіграла тему зелених чоловічків, добротна така сатира, і проболото, і про людяність, чи то пак нелюдів. « – Тоді на нас тяжкі часи чекають, – засмутилася перукарка. – Бо Моква точно і надалі штампуватиме зелених чоловічків! – Так тих тварюк, що нашим незаплямованим іменем на Землі назвалися, у Москві вигадали? – спитав зелений чоловічок.»
Ой, в Москві ще й не таке вигадали. І все ж таки шанс врятувати літеру ще є. Поки що є.
32 понравилось
