Трохи пітьми
Любко Дереш
Лучшая рецензия на книгу
Эксперт
по всему понемножку
12 апреля 2022 г. 15:11
428
4 Андеграунд для підлітка / Андеграунд для подростка
(укр)
Мені чотирнадцать, а надворі дві тисячі сьомий. Кращого часу, щоб прочитати цю книгу, просто не існує. Найгарячіша фаза підліткового бунту, пошуки свого місця у цьому світі, а поруч з тобою розгул найрізноманітніших субкультур: готи, панки, емо - вибирай на свій смак. Та ще й українська сучасна література, яку я в ті часи поглинав просто тонами.
Звісно, "Трохи пітьми" з усім тим трешом, матюками, дикуватими героями та абсолютно повною відсутністю лінійного сюжету стала однією з моїх улюблених книг в ті часи. Вона просто схематично відображала, що насправді творилося всередині мене самого.
В дорослому віці я вирішив її перечитати. І знаєте, при всіх її недоліках, трешовості і матюках, вона все ще викликає досить яскраві емоції. Ті самі, родом із підліткового віку, коли світ здається…
Форма: роман
Язык: Украинский
Кураторы
Katrin_Kulbashna
Рецензии
Всего 16
Эксперт
по всему понемножку
12 апреля 2022 г. 15:11
428
4 Андеграунд для підлітка / Андеграунд для подростка
(укр)
Мені чотирнадцать, а надворі дві тисячі сьомий. Кращого часу, щоб прочитати цю книгу, просто не існує. Найгарячіша фаза підліткового бунту, пошуки свого місця у цьому світі, а поруч з тобою розгул найрізноманітніших субкультур: готи, панки, емо - вибирай на свій смак. Та ще й українська сучасна література, яку я в ті часи поглинав просто тонами.
Звісно, "Трохи пітьми" з усім тим трешом, матюками, дикуватими героями та абсолютно повною відсутністю лінійного сюжету стала однією з моїх улюблених книг в ті часи. Вона просто схематично відображала, що насправді творилося всередині мене самого.
В дорослому віці я вирішив її перечитати. І знаєте, при всіх її недоліках, трешовості і матюках, вона все ще викликає досить яскраві емоції. Ті самі, родом із підліткового віку, коли світ здається…
4 мая 2022 г. 19:31
154
5 Немного тьмы не бывает
Растишь свою дочку как розочку в хрустальной вазочке: сказки читаешь на ночь, а утром улыбаешься, когда она протягивает тебе ручонки. А когда подрастает, для садика вместе с ней аппликации разные придумываешь. В школу идёт – ну это святое, проверять уроки и учить роли на Новый Год, потому что именно её в Снегурочки всегда записывают. Сдуваешь с неё пылинки и не думаешь, что не все дети окружены с детства таким вниманием и такой заботой. Долгое вступление, но без него никак.
Все поцелуйчики и обнимашки с дочкой ещё раз вспомнились после прочтения романа современного украинского писателя Любко Дереша «Немного тьмы». Они там есть – дети, которых не ждут дома, дети, готовые стать самоубийцами из-за того, что не видят смысла в своём существовании. Это страшно. Было бы не так ужасающе, если бы…
