3

Спойлеры
Новела має автобіографічне джерело. В ній крім розповіді про недолю батьків, їхню тяжку працю, йдеться про часи перебування майбутнього письменника в діда й баби, яким від завдячує радісним дитинством. Добру пам'ять про діда, чоловіка бувалого, бездоганно чесного і людяного, Черемшина зберіг на все життя. Дитяча спостережливість зафіксувала портрет діда, його звички, рухи, але найбільше - його казкові розповіді, співанки й гру на флоярі. У дідовому домі пройшов хлопчик азбуку любові до рідного краю, людей і природи. Там, у дідовій хаті, він чув, як "стариня падькалася та нарікала на тяжкі роки, а дід згадував давні ліпші та кривдувався на теперішні, як і каждого вечора перед бабою кривдується. Руки собі заломлював і казав, що уся Гуцулія на старців переходить".
Події змальовано такими, як зафіксувала їх дитяча пам'ять, але крізь призму бачення зрілої людини. Тут і чарівно-казкова природа, і перші радощі, і перші болі. Новела починається ліричним відступом - своєрідним гімном землі, на якій зробив перші кроки автор, і голосінням над долею селян-трудівників.
Письменник чутливий до побуту, ньюансів мови - всього того, що складає навколишній світ. Чимало уваги приділено зображенню дитячих занять і уявлень Петрика, його почуттів і думок, гострої спостережливості, що дозволяє хлопчику багато бачити і запам'ятовувати. Часто у його безтурботні забобони вривається сповнене контрастів, драм і трагедій, життя сільських трудівників. Глибоко вражає Петрика брутальна поведінка лісничого, який штовхає бабу тільки за те, що вона збирала в лісі гриби. Він не боїться гріха, "баба билася в груди і йойкалася та нарікала сама на себе, що ще один карб (гріх) більше заробила".
Використавши народні вірування в карби, Черемшина змалював реальну картину нужденного існування селян, яких переслідує страх і перед паном, і перед Богом. Скарги діда на життя, на бідність батьків, неспроможних прогодувати дитину, смерть баби лягали тягарем на душу юного геро, сприяючи швидкому соціальному класовому змужінню його, кували безкомпромісність моральної позиції. Бідування народу назавжди залишило в серці Петрика "карби, які ніколи не загояться і не заростуть панським салом".
Недарма саме ця новела ввійшла в однойменну збірку, яка відкриває цикл творчості про бідність гуцульських сіл Марка Черемшини.