Рецензии на книги — Марко Черемшина

Спойлеры В скрутному становищі перебуває родина гуцула-коновкаря після загибелі конячини, що була єдиним заробітком. Страшно повертатися додому, де чекають голодні діти, прогодувати яких він тепер не зможе. Схилившись над шкапиною коновкар плаче, голосить, як за втраченою дорогою людиною, аж люди дивуються його поведінці. Адже Чічка була вже стара, відпрацьована, худа, навіть м'яса за шкірою не було - самі кістки. Логічно, що проживши нелегке життя, вона помирає. Проте ця логічна смерть ніяк неочікувана для гуцула, адже тепер наступає безвихідь. Він не знає як повернутися додому. Ледве оттягли чоловіка від того трупа. Ситуація настільки складна, що нещасний голова сім'ї просить вбити його тут же ж з конем, аніж він вернеться додому й буде дивитися в очі сім'ї і голодним дітям... Навіть…

Спойлеры Новела має автобіографічне джерело. В ній крім розповіді про недолю батьків, їхню тяжку працю, йдеться про часи перебування майбутнього письменника в діда й баби, яким від завдячує радісним дитинством. Добру пам'ять про діда, чоловіка бувалого, бездоганно чесного і людяного, Черемшина зберіг на все життя. Дитяча спостережливість зафіксувала портрет діда, його звички, рухи, але найбільше - його казкові розповіді, співанки й гру на флоярі. У дідовому домі пройшов хлопчик азбуку любові до рідного краю, людей і природи. Там, у дідовій хаті, він чув, як "стариня падькалася та нарікала на тяжкі роки, а дід згадував давні ліпші та кривдувався на теперішні, як і каждого вечора перед бабою кривдується. Руки собі заломлював і казав, що уся Гуцулія на старців переходить". Події…

Спойлеры Відтворено цинізм і садизм багачки Фенчучки, її чоловіка, сусідів і всього села. Після смерті батьків Юра Приймаків зустрічається з "тільки холодом та глумом". За півтора місяці сирітства Юри ніхто ні разу не спитав "чи їв він, чи спав, чи має сорочечку. Ніхто, ні раз!"... Хлопець тиняється по селу, він знає, що може бути пастухом, проте пастухом ніхто його не бере - вважають бомжем-злодієм, за те що йому нікуди дітися, нема чого їсти. Духовна низькість і меркантильність щоденного існування витиснули з людини все людське. За те що голодний хлопчик ссав молоко від корови, він піддається жорстокій карі. У фізичній і моральній екзекуції беруть участь усі. Сльози дитини-сироти не зворушують нікого. А випадкові свідки навпаки здіймають гамір на все село: "Злодія зловили!"…

Спойлеры В цій новелі змальовано повернення з наймів в рідне село дівчини з дитиною на руках. Показано весь той вихор думок, що в цей час присутній в голові колишньої наймички. Вона згадує, коли її відправляли до пана, то казали в усьому його слухатися... От і дослухалася, повертаючись з дитиною, нікому не потрібна... Вона думає, що буде далі з нею та її дитиною і видно розпач дівчини, безвихідь її стану... Певно мати її прийме, а батько говоритиме, що не треба йому такої дочки, що збезчестилася в наймах, та прийшла додому з панською дитиною на руках. Та дівчина знає, що скаже батькові: вона винна тільки в тому, що мусила піти на заробітки, щоби батькам було легше і щоби їм допомагати... У «Зведениці» автор не тільки не називає імені героїні, а й зовнішнього вигляду не описує. Всі…

Село стікає кров'ю. Смерть стає масовою. Синонімічні вирази і евфемізми діалогу уточнюють головну думку новели: село ви гибає. І все ж своєрідна «відкрита» роз в'язка твору говорить про інше. Крім блукаючих по воєнних дорогах, у вимираючому селі залишилися живими баба, козак, молода дівчина. Життя продовжується. Надзвичайно цікавий, оригінальний і багатогранний метонімічний образ села — спільний для всіх новел циклу. Селу судилося винести основний тягар війни — найстрашнішої, найжорстокішої. Як справжній товариш пізнається в біді, так війна випробовує характер всього народу, його моральну стійкість. Страшно, боязко читати такий жах, відчувати такий жах...