4.5

Дебютний роман В’єта Тана Нґуєна, американського прозаїка в’єтнамського походження, «Симпатик» здобув численні нагороди, в тому числі престижну Пулітцерівську премію (2016).
В ньому автор повертається назад до своєї батьківщини, щоб з нового ракурсу побачити і представити на загал події сорокарічної давнини. Бо історія в’єтнамської війни у світовій спільноті висвітлюється якось однобоко, лише з точки зору американців. Адже у конфлікті завжди беруть участь щонайменше дві сторони. То чому ж ми чуємо лише одну? Може, прийшов час почути голоси в’єтнамців, спробувати зрозуміти їх точку зору, нарешті дати їм виговоритись?

Про війну забудуть. Згодом вона стане лише абзацом у підручнику, якого учні не завжди читатимуть.

Текст «Симпатик» — смілива спроба переосмислити події 1975 року у В’єтнамі. Тоді до влади прийшли комуністи, а проамериканській владній еліті, рятуючись від неминучої розправи, довелося поспіхом залишати країну. Здається, така собі звична зміна влади, але така зміна завжди сочиться кров’ю невинних людей. Справді винним, або хоча б якось дотичним до скинутого режиму, завжди вдається уникнути фізичного чи морального знищення. Така собі примарна аналогія.

Що роблять ті, хто бореться проти влади, коли цю владу здобувають? Чому ті, хто закликає до незалежності та свободи, забирають незалежність і свободу інших?

Оповідач «Симпатика» — головний герой тексту, капітан в’єтнамської армії, шпигун, кріт. Все його життя розколоте на дві частини: він метис, син в’єтнамки й француза, безбатченко, застигнутий на роздоріжжі, відкинутий Сходом, але не сприйнятий Заходом. Здається, мультикультурна Америка зможе стати йому матір’ю, але це лише удаване мирне співжиття народів:

Ти або білий, або ні.

Ця болюча суспільна самоідентифікація героя твору становить одну з важливих тем цієї книги. Спочатку відкинутий азійцями, пізніше європейцями, капітан в’єтнамської армії змушений до скону доводити свою приналежність.

Інший бік книги — це саме кривавий конфлікт в’єтнамських політичних еліт, розмінною монетою котрого був простий люд. Власне, книга починається з поспішного відходу «демократичної» влади до США. Й шпигун-кріт координує списки «щасливців» для яких знайшлося місце на борту. Герой теж відлітає з рештою до Америки, й продовжує шпигувати за своїми колегами, зближається з родиною генерала. Але кому він передає інформацію? Достеменно невідомо. Тільки звернення «коменданте» натякає на адресата-комуніста. Вся оповідь героя — це наче багатослівна сповідь, автор якої не залишає поза увагою жодної деталі (дитинство, навчання в американському виші, вишколи в таборах, військова служба й шпигунство). Шпигун немов чистить цибулину пам’яті шар за шаром, бо спогади настільки болючі і сповнені драматизму. Тільки у фіналі тексту стає зрозумілою справжня мета сповіді-зізнання.

— Мені не залишилося в чому зізнаватися!
— Завжди щось є. Така вже природа. Неможливо припинити зізнаватися, бо ми недосконалі!

«Симпатик» — багатоплановий роман. Крім гучних тем в’єтнамської війни й самовизначення героя-метиса і його місця в суспільстві, тема дружби теж лунає гучномовно. Вона розкривається поступово. Ще в дитинстві майбутній шпигун товаришує з Маном, граючись у хлоп’ячі ігри «Війна», «Партизани», «Допити». Хоча з часом ці ігри набирають реальних рис, і вже достеменно невідомо, хто на чиєму боці. Бо, як відомо, політика і участь у воєнних конфліктах часто розсварює не те що друзів, навіть родичів. Невже герої на різних берегах боротьби?
Цей роман В’єта Тана Нґуєна позиціонують як шпигунський, але це радше роман про шпигуна, котрому випало доводити свою відданість безперестанку. Сповнена драматизму особистісна історія героя тісно переплетена з історією країни, для якої він був й так і залишився чужинцем. Й найжахливіше те, що так можна сказати і про США, і про В’єтнам. Це історія про людину з відірваним корінням, що не може прирости до каменю людської відрази та расової нетерпимості.

Друг Читача