5 Свобода, яка вбиває та дарує несвободу

Ми всі хочемо, щоб нас помітили.

Дуже важка та пронизлива книга. А ще дуже правдива. Історія 14річної Іві, яка виявилась зайвою в своїй сім*ї і знайшла собі іншу сім*ю, де було так багато уваги, веселощів і пригод. А ще багато спокус, що в звичайному житті були забороненими.

Бажання кохати так ясно виблискувало у неї на обличчі, що це навіть збентежило мене.

В основу даної книги покладені реальні події - історія Чарльза Менсона (який, до речі, і досі відбуває свій довічний срок) та його комуни. Та я думаю, що не ця лінія є головною в "Дівчатах". Головною є історія непотрібності. Підлітки - вже не діти, але ще не дорослі. І за більшістю протестів та дурною їх поведінкою стоїть бажання бути поміченим та отримувати любов. І якщо цю любов і увагу не отримують вдома, то підуть шукати її і іншому місці, аж доки не знайдуть.

Мої батьки не пестили мене, тож було дивно, що хтось може торкнутися мене в будь - який момент, дар своїх рук передавали так само безтурботно, як шматок жуйки.

Я б радила прочитати цю книгу всім батькам та тим, хто планує ними стати. В чомусь вона огидна - надлишок наркотиків, сексу, бруду, але від цього ще більш правдива.

Бідні дівчата. Світ годує їх обіцянками про любов. Як сильно вони потребують її і як мало більшості з них випадає нагода її отримати.

А відкинувши наркотики, вбивства і решту жесті - чи ж не те саме, що в свій час робив Менсон зараз роблять різні релігійні організаціі типу "Відродження", "Слово Бога" і т.д.? І чи не закінчиться безневинне махання ручками, велика любов та фантастичні сцілення (і фантастичні гроші) вбивствами чи чимось побідним? Бо ж устами пасторів говорить Бог. Принаймі так говорять пастори.

Це купа сміття, - говорив він зі гнівом. - Хіба ти цього не бачиш?