2

Французам з пелюшок прививають смак і почуття власної гідності, зарозумілі мадемуазель і мсьє в червоних беретах вміло володіють світом, нахабно диктуючи тенденції в моді, кулінарії, літературі. Найвихованіші діти, найвишуканіші страви, найароматніші парфуми, найпристрасніші поцілунки родом звідти, з казкової країни півня і Ейфелевої вежі, звідки тягнеться шлейф найелегантнішої в світі брехні найромантичнішою мовою кохання, якими майстерно оволоділа Аньєс Мартен-Люган. Мадам психологу набридло блукати в звивинах чужої свідомості і мадам психолог вирішила всю цю маячню зі своєї вишуканої французької голівоньки з червоним беретом сховати за красивою, смачною назвою, яка наступного ж дня зробила її творіння світовим бестселером.

"Щасливі люди читають книжки і п'ють каву" - той самий найбестселеровіший французький бестселер, який наробив стільки шуму і нудоти у 30 країнах світу, переплюнувши легендарні "50 відтінків". Власниця однойменної забігалівки з книгами і бухлом втратила в автокатастрофі чоловіка і дочку, після чого впала в дворічну депресію, замкнувшись від світу в своїй маленькій французькій квартирці. На допомогу їй поспішає місцевий ловелас Фелікс - настирливий друг-гей, від якого Діана невдовзі втече в глухе село в Ірландії, щоб ніхто не заважав пиячити на самоті, диміти, як паровоз і робити неадекватні вчинки, через які хотілось бити її лицем об стіну. Мабуть, з кожним новим бестселером головна героїня все тупіша і тупіша, бо місцева міс Неадекватність переплюнула саму Беллу Свон з Анастейшою Стіл разом взятих. Інфантильна парижська дурочка з повним ротом цигарок і валізою картонних стражданнь, ступивши на ірландську землю, забула про втрачену сім'ю, дорогоцінне кафе і друга, з запалом кинувшись в любовні ігрища з таким самим неадекватним похмурим сусідом Едвардом (не вампіром, слава Богу). Подальші події здоровій логіці не піддаються.

Під виглядом роману Аньєс Мартен-Люган пропонує дурну дрібничку, наповнену гнітюче мізерними діалогами і сценками, написаними без тіні справжньої уяви і таланту. Цей «роман» не що інше, як купа ситуативних кліше, стереотипних персонажів, дешевої сентиментальності і жебрацького літературного стилю. Психологічний аналіз зведений практично до карикатури, що ставить під сумнів кваліфікованість мадам психолога. Іронія, підтекст, філософія - все викинуто на смітник, як непотріб. Це навіть не дамська проза, це щось набагато плоскіше і примітивніше. Жоден персонаж в книзі не розкритий, при цьому жахливо нудний, вони не тільки нічого не читають, вони не мають елементарного уявлення і потреби в духовному житті. Немає ні цілісних характерів, ні їх обрубків. У кожного є одна-єдина риса, і мабуть мільйони французів були задоволені - депресивна, соціопат, весела, сексоголік, стерва, ванільні старички, мертві і одна собака.

А тепер про плюси. Їх тут аж два - мальовнича Ірландія зі скелястими узбережжями і місцевим колоритом, а ще обсяг цього творіння - книжка неймовірно коротка, ім'я автора і назва здаються довшими і красивішими від того, що знаходиться під обкладинкою. Тому, якщо раптом вам приставили пістолет до скроні і не відпустять, поки ви це не прочитаєте, то катування буде недовгим, навіть якщо читати вголос.

Рецензия на русском...

Французам с пеленок прививают вкус и чувство собственного достоинства, высокомерные мадемуазель и мсье в красных беретах умело владеют миром, нагло диктуя тенденции в моде, кулинарии, литературе. Самые воспитанный дети, самые изысканные блюда, самые ароматные духи, самые страстные поцелуи родом оттуда, из сказочной страны петуха и Эйфелевой башни, откуда тянется шлейф самой элегантной в мире лжи на самом романтическом языке любви, которыми искусно овладела Аньес Мартен-Люган. Мадам психологу надоело блуждать в извилинах чужого сознания и мадам психолог решила весь этот бред из своей изысканной французской головушки с красным беретом скрыть за красивым, вкусным названием, которое на следующий же день сделало ее творения мировым бестселлером.

"Счастливые люди читают книги и пьют кофе» - тот самый бестселлеровый французский бестселлер, который наделал столько шума и тошноты в 30 странах мира, переплюнув легендарные "50 оттенков". Владелица одноименной лавочки с книгами и бухлом потеряла в автокатастрофе мужа и дочь, после чего упала в двухлетнюю депрессию, замкнувшись от мира в своей маленькой французской квартирке. На помощь ей ​​спешит местный ловелас Феликс - назойливый друг-гей, от которого Диана вскоре сбежит в глухую деревню в Ирландии, чтобы никто не мешал пьянствовать в одиночестве, дымить, как паровоз и делать неадекватные поступки, за которые хотелось бить ее лицом о стену. Пожалуй, с каждым новым бестселлером главная героиня все тупее и тупее, потому что местная мисс Неадекватность переплюнула саму Беллу Свон с Анастейша Стил вместе взятых. Инфантильная парижская дурочка с полным ртом сигарет и чемоданом картонных страданий, ступив на ирландскую землю, забыла о потерянной семье, драгоценном кафе и о друге, с жаром бросившись в любовные игрища с таким же неадекватным мрачным соседом Эдвардом (не вампиром, слава Богу). Дальнейшие события здравой логике не поддаются.

Под видом романа Аньес Мартен-Люган предлагает глупую безделушку, наполненную подавляющее скудными диалогами и сценами, написанными без тени настоящей воображения и таланта. Этот «роман» не что иное, как куча ситуативных клише, стереотипных персонажей, дешевой сентиментальности и нищенского литературного стиля. Психологический анализ сведен практически к карикатуре, ставит под сомнение квалификацию мадам психолога. Ирония, подтекст, философия - все выброшено на помойку, за ненадобностью. Это даже не дамская проза, это что-то гораздо более плоское и примитивное. Ни один персонаж в книге не раскрыт, при этом ужасно скучный, они не только ничего не читают, они не имеют элементарного представления и потребности в духовной жизни. Нет ни целостных характеров, ни их обрубков. У каждого есть одна-единственная черта, и видимо миллионы французов были довольны - депрессивная, социопат, веселая, сексоголик, стерва, ванильные старички, мертвые и одна собака.

А теперь о плюсах. Их здесь аж два - живописная Ирландия со скалистыми побережьями и местным колоритом, а еще объем этого творения - книга невероятно короткая, имя автора и название кажутся длиннее и красивее от того, что находится под обложкой. Поэтому, если вдруг вам приставили пистолет к виску и не отпустят, пока вы это не прочтете, то пытки будет недолгим, даже если читать вслух.