5

Я давненько не следила за новинками украинской литературы. Но книгу года 2016 по версии BBC я заметила из-за автора. Я вспомнила, в каком восторге была от творчества Малярчук десять лет назад. Её книги для меня понятны.
Я не ожидала от "Забуття" чего-то особенного, но боялась разочарования. А в итоге, с первых же страниц получила удовольствие от книги.
Мы все уходим в небытие. Даже исторически важные личности забываются. Липинский посвятил свою жизнь независимости Украины, а украинцы его забыли. Они его разочаровали еще при жизни, и очень заслуженно.
Мне понравилось, как преподнесена жизнь Липинского, как описаны исторические факты. Эта книга смесь правды и вымысла. В современной части сюжета автор описывает переживания, которые находятся на грани.

Я завжди хотіла бути розумною, але проґавила свій шанс, так і не скориставшись природним даром накопичувати знання. Дізнаватися було моєю пристрастю, аж доки інша пристрасть, жіноча, людська, не взяла наді мною гору. Замість тренувати розум, я вправлялася в стражданні. Замість запоєм читати, я запивала нестерпний біль алкоголем. Я віддала перевагу любові і занехаяла високе мистецтво ясного мислення. Роки, які треба було присвятити щоденній кропіткій самоосвіті, промайнули в погоні за особистим щастям, яке само по собі є лишень ілюзією щастя, ілюзією погоні. Щасливішою я не стала, а втрачений час неможливо надолужити. Я пізнала почуття, але не пізнала мудрість.

Вот что может быть у современной девушки с такими мыслями с историком, который жил сто лет назад и который пожертвовал личной жизнью? Но Малярчук удалось гармонично все соединить.
Очень актуальная книга для Украины. Борьба все еще продолжается.