0 Столітнє життя

Важко уявити собі життя протягом 100 років.
Так, ми завжди бажаємо один одному на свята здоров'я та довголіття, та чи замислювались ми хоч раз, як то насправді прожити ціле століття.
Бути свідком тисяч історій, промовити кілька мільйонів слів, пережити наповнені емоціями та переживаннями події, зустріти безліч цікавих людей.
І як чудово на схилі літ розповідати ті історії дітям, онуками, правнукам.
Мій прадід був людиною, що прожив, майже століття, 92 роки, і батько до сьогодні згадує його та історії розсказані ним.
Володимир Лис написав історію свого діда, Якова Меха.
Історія чоловіка що пережив зміну 5 влад, приймав учать у трьох війнах, переслідування та полон.
Насправді, починаючи читати історію Якова, скаладалося відчуття слабкого та доволі бідного чоловіка, що зазіхав на те життя і жінок, що особисто для задаволося б, недосяжні. Та скоріше за все історія все ж таки не про походеньки, як здалося мені на перший погляд. Коли починаєшь сприймати історію цілою, занурюєшься із головую у події 20го століття. Історія очима однієї людини, історія на прикладі одного села та його людей міцно переплітаються у круговерті кохання, зради, війни, порятунку, шляхетності. Я не згадую про дружбу, бо я там її не зустріла. На сторінках більше іде мова про прийняття та вибір, навіть таке собі узгодження. Непердбачуванні повороти, погляд на жорстокість і часто безвихідь ситуацій. Найбільше мене зачепила велика шана родині, як такій.
Вважаю, що цю книгу варто читати, з точки зору історії, з точки зору колориту (західнопольский діалект надає особливої атмосфери), з точки зору цікаво викладеної біографії.
Та я б не радила дивится чотирьох-серійний фільм. Перш за все тому,що сценаристом не є сам Володимир Лис, це крісло посів Андрій Коктюха. Він разповів зовсім іншу історію, взявши основу та героїв роману Століття Якова. Сам автор наголосив, що у кінострічці більше Коктюхи, аніж Лиса чи то Меха.

Источник