4

Зізнаюсь чесно, що ніколи не любила уроки історії. Для мене то було занадто нудним і нецікавим – постійні дати, дати і ще раз дати, які треба було знати на «відмінно», інакше історії ти не знаєш. Проте з часом усвідомила для себе, що твори Василя Миколайовича Шкляра – то набагато краще, ніж підручник з історії. І засвоюється та сприймається легко й, на диво, цікаво, в порівнянні з шкільними уроками.

Олександра Соколовська – вона ж Маруся – цілком реальна людина, під проводом якої в 1919 році воювала за незалежність України ціла армія. Рішення не бути осторонь, коли вирішується доля твоєї держави, без вагань було прийнято після того, як на цій війні загинули три її брати. Ця тендітна, ще зовсім юна дівчина захоплює своєю відважністю і мужністю, з якою йде в бій. Маруся продовжує тверезо та розважливо мислити навіть тоді, коли в її серденьку під час таких важливих та страшних подій оселяється нове, ще зовсім незнайоме їй почуття – кохання.

Події в творі відбувались майже століття тому. І, читаючи книгу зараз, в час, коли на Сході України вже другий рік триває неоголошена війна, розумієш, що історія справді повторюється.

- Мусите обсадити міську Думу, себто ратушу, і головну пошту.
- Обсадити, але не стріляти, - сказав німецькою полковник Вольф.
- Не розумію, - запитально глянув на нього Стані мір.
- Це не мій наказ, - розвів руками полковник.
- Як можна охороняти об’єкт з такою умовою? То, може, нам і зброю не братии з собою?
- Така настанова головного штабу, - сказав полковник Вольф. – Буде інакша – тоді й діятимемо інакше.
- А поки що в разі зустрічі з денікінцями мусимо вести переговори, - пояснив майор Куніш.

Нічого не нагадує? Прикро, що помилки минулого нічому не вчать нас зараз.

Василь Миколайович в своїх творах показує незламний дух нашого народу, героїзм та відважність. І, незважаючи на те, що історія вперто замовчує про подальшу долю відважної отаманші Марусі, ми повинні знати про цю героїчну постать, що відіграла важливу роль в історії нашої країни. Бо доки память про неї жива – вона ніколи не помре. Бо Герої, як ми знаємо, не вмирають!