Цей роман не подібний на усі інші праці письменниці. Це якась феєрія різноманітних жанрів і сюжетних ліній. Тут вам і роздуми про всесвітнє зло і більш локальні, про особисте щастя. “Ґудзик” можна прочитати за декілька годин і отримати колосальне моральне задоволення.

Історія про те, як закохуються за одну годину в людину, котра тобі ніколи не відповість взаємністю. Про те, як притаїти в собі це кохання на довгі роки. Працювати, відпочивати, сумувати, веселитися, але завжди пам’ятати, що ти кохаєш. І проживати своє життя з відчуттям абсолютної порожнечі.

Це роман про зраду. Вчинок, який зруйнує маленьке щастя багатьох людей. Одним необережним порухом невидимої руки можна втратити людину, котра рятувала тебе від відчаю. Людину, котра не давала впасти, тоді коли було уже не сила терпіти.

“Ґудзик” розповідає нам про різноманітні маски, котрі люди приміряють у своєму житті. Маски, які дозволяють приховати справжні почуття і наміри. Ми усі таке робимо. Це приносить біль і страждання людям, котрі не заслуговують на обман.

Це історія про кохання. Таке, що сковує твої думки і змушує робити дивні вчинки. Кохання, котре не принесе щастя і ти це розумієш. Але продовжуєш кохати. Без надії і сподівань. Відчайдушно і безкомпромісно. Так, як умієш.

Ірен Роздобудько показує нам, що трагедія може розпочатися з деталі, яку ми навіть не зауважимо. Наприклад, з ґудзика, який так легко втратити у цьому світі, а потім шукати усе своє життя. І надіятися на те, що поруч із тобою – справжнє і назавжди.

http://chytay-ua.com