1

Дивне й екзотичне поєднання: з одного боку - тонких душевних переживань, роздумувань, замилування природою і жіночою красою, з іншого - морального падіння, дивних "виходок".
Збірка побудована дуже цікаво, підтверждуючі мою першу тезу. "Танцівниця з Ідзу" - чиста поезія і малюнки тушшю, відсторонення головного героя, споглядання за світом навколо і людьми, пошук душевного тепла і спорідненості. Самотній студент, який подорожує мальовничими куточками й радіє кожному контакту з небайдужими людьми.
У "Країні снігу" додається контрастність у сюжеті, персонажі не є носіями гарних рис чи якостей. Головний персонаж - критик європейського театру, який жодного разу не бачив вистави європейського театру, раз на рік залишає родину в Токіо і відпочиває разом із маловідомою жінкою на курорті. При цьому його думки не полишає інша дівчина з цього селища, донька вчительки. Проте жіночі персонажі ніби переслідувані злим роком, незрозумілою істерією, балансуванням між хворобливою насолодою життям і усвідомленням смертності. Зрозумілого кінця сюжету Кавабата не дарує, навпаки, нагнітає останні 50 сторінок і розріджує все загадковою смертю, зірками, які падають на головного героя...
"Тисяча журавлів" вже напряму "працює" з поєднанням прекрасного і огидного, дивні полігамні стосунки між персонажами та переслідування фатуму.
Безперечно, до цього автора більше не повертатимуся. На мою думку, це приклад літератури справді сучасної, такої, якою не захоплюються і яка лишає більше огиди, ніж цікавості.