3

Це вже краще, ніж "Село-не люди", але ...
Знову те ж саме відчуття. Не вірю. Забагато пристрастей, не в плані любовних пригод, а в плані життєвих перепетій . Ну забагато. І не по-справжньому.
Життєвого не побачила аж нічого. Все перебільшене. Або я виросла в теплиці. До речі, мій чоловік мені іноді так і каже, що я виросла в теплиці батьківського дому і нічого не розумію у житті. Може він і правий.
Прогресом мого сприйняття творчості Люко Дашвар вважаю те, що персонажі викликали в мене емоції, і то сильні. Щиро ненавиділа Маруську-румунку протягом читання. Стерво. Німфоманка-фетишистка. І дурепа ще та. За кого вона себе мала? Вершительниця доль сільського розливу. Поламала життя всім : матері своїй,ісобі (ну собі то таке), іСтепанові, Тетяні. Всім. Яке ж вона таки стерво, насильно оженила Степана і при цьому наказує щоб любив тільки її ,Маруську ,а до жінки навіть не торкався. Яке вона мала право засуджувати Тетяну за зв"язок з головою колгоспу ,адже ж самі зі Степаном штовхнули її на це. Сама ж систематично зраджувала своїх чоловіків, спочатку Німця, потім законного чоловіка. Ще і виправдання собі якесь смішне видумала про ніч і зірку. Гордість це таки порок. Вважала себе найкращою в світі от і отримала. Степанове життя занапастила, своє.
А Німець не ліпший. Все життя проваландався за Румункою, як теля. Слабак і невдаха. Звинувачував Тетяну, що віддала не його дітей в притулок, а сам же її до цього і штовхнув от вона із відчаю і вчинила так. Ходив щоночі до Маруськи ,як по свячену воду. Гидко.
А автор , чомусь, Марусьці симпатизує, а про Тетяну пише зневажливо. Це помітно. Чому?
Я вже писала, що людина я не романтична, а в чомусь і цинічна, тому пристрасних історій про всепоглинаюче кохання не розумію і ніколи не зрозумію.