4

«Мовчання ягнят» - одна з тих фраз, про яку Ви точно колись чули. Як назву фільму чи книги, не важливо. Це просте словосполучення несе в собі якусь магнетичну таємницю, яка притягує до себе розуми людей і штовхає до читання або перегляду однойменного фільму, але, панове, одумайтеся! Ця історія не для всіх. Ви помиляєтесь, якщо думаєте, що це - «ужастик» з морем крові і розчленуванням. Це не детектив, не кримінальна драма. Картина являє собою психологічний трилер, який розбурхує свідомість людей ось уже 20 років поспіль. Він про жорстокого, безжалісного вбивцю, особистість аж ніяк не симпатичну, але це не заважає йому вже без малого 20 років викликати захоплення своєю персоною навіть найнепробивніших зануд. Саме це й лякає.

З «Мовчанням ягнят» я познайомилася в 10 років. Мене дуже зацікавив анонс фільму по телевізору, і батьки, як не дивно, дозволили його подивитися. Тоді в мою дитячу уяву врізався не головний злодій-маньяк, який вбивав молодих жінок і зривав з них шкіру і не круті хлопці з ФБР, мені чітко запам'ятався епізодичний моторошний образ доктора Лектера і ще куча різних комах, які, якимось чином, проходили через весь фільм. Відтоді книгу Томаса Харріса я свідомо обходила стороною. Може, просто була не на часі, може, позначився дитячий страх, після перегляду фільму з Ентоні Хопкінсом у головній ролі, який мене дуже сильно налякав. До такої міри, що після перегляду, я довго не могла спокійно спати. І ось, через багато років мені в руки таки потрапила ця книга. Минуло багато часу, а емоції залишаються тими ж. Страх, нерозуміння, відраза.

Книга викликала неоднозначне враження. З одного боку непоганий заплутаний сюжет, добре опрацьовані образи головних героїв, плюс сподобалося деталізація, завдяки якій, навіть не подивившись фільм, можна в голові уявити чітку і ясну картинку описаних подій. З іншого боку не сподобалась мова написання. Читач, ніби чітко бачить картинку події, але в той же час фрази були якимись рваними, односкладовими, скажімо так - не вистачило трохи "класики". Виникає занадто багато питань до сюжету, багато лишніх персонажів і їх ліній, занадто багато неправдоподібних "випадкових" збігів. Навіть трохи прикро стає, адже великий і жахливий геніальний лиходій Ганнібал Лектер, яким автор хотів його нам представити, якщо уважно вчитатися в книгу - всього лише кровожерливий соціопат з непомірним почуттям значущості і зарозумілістю, а не продуманий тактик і стратег. Саме тут читача чекає найбільша небезпека. Ви можете відчути щось, що сильно злякає Вас - Ви можете почати симпатизувати цьому вбивці. Я теж потрапила на його гачок і спочатку вважала Ганнібала милим і чемним, забувши скільки життів він забрав.

ФІльм отримав 5 "Оскарів", який обожнюють за гру акторів і атмосферність, його вважають класикою світового кіно. Книга ж отримує всього 4 зірочки від мене і і тільки лише за те, що стала основою для фільму, який вважається кращим трилером в історії кіно.

Ягнята замовкли