3

Ні, все ж таки мені більше подобається інша Матіос, авторка романів із іншою тематикою. Наскільки до душі припали, вразили, полонили "Солодка Даруся" і "Майже ніколи не навпаки", настільки нейтрально сприйнявся "Щоденник страченої". Переживання жінки, що має коханцем одруженого чоловіка і роками ниє у свій щоденник про свою нещасну долю, про ненароджену дитину, про своє пусте черево, а до купи все це приправляє феміністичними роздумами (не позбавленими сенсу, але так само зведеними переважно до жалісного ниття), - ні, це мене майже не хвилює. Так, були симпатичні думки та проникливі моменти - але в цілому це було нудне читання.