5

Коло серця – немає ні міри, ні ваги тому, що там діється…

Цей твір не простий, навіть складний. Читався швидко, але з деяким болем у серці. Важко навіть описати. Цей твір можна назвати грандіозною історією, навіть епопеєю, в якій так яскраво неймовірною гарною мовою було розкрито типове селянське життя.
Автор в своєму творові розкриває глибоку проблему. З одного боку, це дуже тривале і жорстоке гноблення простого селянського люду. Тотальна несправедливість, неравенство. І як виходить із назви твору: не буде невдоволення, протестів чи в гіршому випадку – злочинів, якщо буде справедливість і буде виконана хоча б головна потреба народу – мати землю і можливість прогодуватися.
З іншого боку, якщо є ця несправедливість (а вона завжди була), то відповідаючи злом на зло краще не зробиш. Якщо навіть, одразу і здається, що було зроблено правильно. Це теж саме, що напиватися і забути про сьогодення і прийдешні проблеми. Замкнене коло.
І саме на таке деструктивне коло і потрапив Чіпка. Звісно, на його характер найсильніше вплинуло його дитинство. Це і батько, який кинув сім'ю, і нещаслива мати, і злидні, і невизнаність його однолітками. Це все стало поштовхом до розвитку складної, такої суперечливої натури. Чіпка став водночас дуже розвиненим хлопчам, потім гарним хазяїном. Але є і інша сторона медалі. Те нещасне минуле не відпускало, а тільки чекало, щоби вирватися на зовні і принести руйнування.
Мене щиро здивувала одна річ, один вчинок Чіпки – коли у нього було забрано землю і запропоновано дати хабаря, то він обрав шлях злості, нападок на панство, пияцтво… В результаті чого, він почав спускатися по похилій свого життя. Я ставлю себе на його місце: чому не продати частку свого майна, не позичити?.. Можна ж було цю проблему вирішити іншим шляхом! Звісно, дати того самого хабаря – вчинок не благородний і цим він би тільки підтримав цю систему. Але ж все одно вийшло тільки гірше!!!
По-друге, чомусь понесло Чіпку в управу. Чому?.. Для чого?.. Хіба не зрозуміло, що йому не впоратися з цією системою. А коли його звільнили «по неблагонадежности» у ньому прокинулася справжня руйнівна сила і злість, яка стало якорем, що потягнув його на дно.
Дуже складно до кінця зрозуміти поведінку Чіпки. Не можна сказати, що він і хороший чи поганий. У ньому поєднувались ці начала, але між ними протягом життя були немов перегони. І вони передавали друг другу естафету. Але деструктивне начало все-таки взяло верх… В результаті чого пролилося багато крові.
Який висновок можна зробити: не завжди треба відповідати злом на зло. Треба шукати раціональні шляхи для вирішення проблем і старатися приносити у світ щось добре. Треба не боятися брати на себе відповідальність. Треба слухати близьких людей.
Чіпка ж пішов по іншій дорозі.

Життя, - що не стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.

........................
Русский перевод.

Это произведение не просто, даже сложное. Читалось быстро, но с некоторой болью в сердце. Даже тяжело описать. Этот роман можно назвать грандиозной историей, даже эпопеей, в которой так невероятно красочно, красивый языком была раскрыта сельская жизнь.
Автор в своем романе открывает важную проблему. С одной стороны - это жестокий гнёт простого народа. Тотальная несправедливость, неравенство. И как выходит из названия: если не будет неудовлетворённости, протестов, и даже преступлений, а если будет справедливость и народ сможет иметь свою землю и, как следствие, прокормиться, то народ не будет роптать.
С одной стороны, если есть несправедливость, то отвечая злом на зло лучше не сделаешь. Даже если кажется, что делаешь правильно. Это тоже самое, что напиваться и забывать сегодняшний день и насущные проблемы. Но проблемы сами по себе ни куда не деваются. Замкнутый круг. И в этот круг вступил главный герой - Чипка. Понятно, что на его характер повлияло детство, что и стало лейтмотивом к развитию такой сложной противоречивой натуры. С другой стороны, Чипка стал очень развитым молодым человеком, хорошим хозяином. Но есть и другая сторона медали. То несчастное прошлое его не отпускало, а только ждало, чтоб вырваться и принести разрушение.
Меня искренне удивил поступок Чипки, когда ему предложили дать взятку, чтоб сохранить свой дом, но он выбрал дорогу злости и разрушения и начал пить. В результате чего, он потерял почти всё. С другой стороны, почему его понесло в управление села? Разве не было понятно с самого начала, что он не сможет справиться с этой системой? Но когда его уволили, так сказать «по неблагонадежности» у него проснулась сама настоящая разрушительная сила, которая стала для него якорем и потянула ко дну.
На самом деле, сложно понять поведения Чипки. Нельзя сказать, что он хороший или плохой. В нём с самого начала присутствовали эти начала, но между ними всю жизнь была, можно сказать, борьба. И периодически они, эти начала, передавали друг другу эстафету. Но, деструктивное начало все-таки взяло верх. В результате чего пролилось много крови.
Какой вывод можно сделать: нельзя отвечать злом на зло. Надо искать рациональные способы решения проблем и стараться привносить в этот мир что-то хорошее. Надо не бояться брать на себя ответственность и слушать близких тебе людей. Но Чипка выбрал другой путь.